Словник Української Мови
1. (про тварин, особливо ссавців) Поглинати, втягувати рідину ротом за допомогою рухів щік, губ і язика; смоктати.
2. (переносно, розмовне) Викликати відчуття втрати сили, енергії; виснажувати, знесилювати (про почуття, стан, явище).
3. (переносно, розмовне) Поглинати, забирати щось повністю або у великій кількості (часто про гроші, ресурси, час).
1. (про рідину) Повільно просочуватися, вбиратися в щось, проникати в глиб чогось.
2. (переносно, про знання, звички тощо) Глибоко засвоюватися, ставати невід’ємною частиною світогляду або натури.
1. Стосовний до річки Уси (правої притоки Сяну), пов’язаний з нею або з прилеглими територіями.
2. Стосовний до села Усис (Усіс) у Литві, пов’язаний з ним.
1. (діал.) Надати чомусь властивості ситу; зробити насиченим, щільним, концентрованим, збільшити вміст чогось корисного або поживного (наприклад, про ґрунт, корм).
2. (перен., рідк.) Наповнити, збагатити якоюсь якістю, змістом, емоцією; зробити насиченим, інтенсивним.
Усититися — (розм.) набути ситих, повних форм; стати огрядним, товстим.
1. (у медицині) Прогресивне зменшення об’єму та функції тканини або органа внаслідок тривалого бездіяльності, порушення живлення або іннервації; атрофія.
2. (у біології, сільському господарстві) Поступове всихання, відмирання рослин або їх частин (гілок, пагонів) через хворобу, пошкодження коріння, несприятливі умови середовища тощо.
3. (переносне значення) Повільне занепад, втрата життєвих сил, активності; марніння, загибель.
1. Поступово втрачати вологу, ставати сухим (про рослини, органичні тканини тощо).
2. Зменшуватися в об’ємі, кількості або силі через втрату вологи, в’янути; висихати.
3. Перен. повільно слабшати, вгасати, втрачати життєві сили або інтенсивність.
1. (про рослини, частини рослин) Втрачати соки, життєві сили, ставати сухим, в’янути; засихати.
2. (переносно, про частини тіла) Втрачати чутливість, рухливість, силу або природну форму через хворобу, параліч, старість тощо; засихати.
3. (переносно, про почуття, явища) Поступово слабшати, зникати, втрачати свою силу або інтенсивність.
1. (Про людину) Такий, що має посилені, виражені риси характеру, зовнішності чи поведінки, властиві особі на прізвище Усик; схожий на Усика.
2. (Перен., про стиль, манеру) Характерний для боксера Олександра Усика, що відрізняється високою технічністю, витримкою, стратегічним мисленням і елегантністю виконання.
Усичування — власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківської міської громади Білоцерківського району Київської області.