1. Вишиковуватися, ставати в ряд, у стрій; будуватися в певному порядку.
2. Перен. Намагатися виглядати краще, ніж є насправді; пишатися чимось, хизуватися.
3. Розм. Готуватися до чогось, збиратися з силами або думками.
Категорія: Ш
-
шикхара
Шикхара — в індійській храмовій архітектурі, особливо в Північній Індії, висока вежоподібна надбудова над святилищем храму, що має криволінійні обриси та багатий скульптурний декор.
Шикхара — характерна форма завершення храму в індуїзмі, що символізує священну гору Меру або космічну вісь; часто має форму піраміди, що складається з горизонтальних ярусів, або плавної кривої, що звужується догори.
-
шила
1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва для ідентифікації людини або роду.
2. У технічному жаргоні — можлива розмовна назва для шила (інструменту), однак у стандартній лексиці та як термін закріплена форма — “шило”.
-
шилінг
1. Грошова одиниця Австрії (до введення євро), а також деяких інших країн (наприклад, Кенії, Уганди, Сомалі, Танзанії).
2. Історична англійська монета, що дорівнювала 12 пенсам або 1/20 фунта стерлінгів, вилучена з обігу після переходу Великої Британії на десяткову монетну систему в 1971 році.
3. Назва різних європейських монет середньовіччя та раннього нового часу (наприклад, німецький Schilling).
-
шиллер
1. Німецький поет, драматург, філософ та історик, один з найвизначніших діячів літератури епохи Просвітництва та «Бури й натиску» (Johann Christoph Friedrich von Schiller, 1759–1805).
2. Персонаж творів українського письменника Олександра Ірванця, літературний альтер его автора, що постає в ролі постмодерного кочівника, мандрівника та філософа.
-
шило
1. Невеликий ручний інструмент у вигляді загостреного металевого стрижня з ручкою, призначений для проколювання дірок у шкірі, дереві, плотному полотні тощо.
2. Розмовне позначення людини, яка не може всидіти на місці, непосиди, метушливого та енергійного дивака (зазвичай у виразі “шила в сраці не всидить”).
3. Зоол. Народна назва деяких риб родини окуневих, що мають видовжене тіло, зокрема чопів (рід Zingel) та бичків-писку́нців (рід Benthophilus).
-
шиловидний
1. (у ботаніці, анатомії, геології тощо) такий, що за формою нагадує шило; довгий, тонкий і загострений.
2. (у медицині) стосовний до шилоподібного відростка скроневої кістки (processus styloideus).
-
шилоглотковий
1. (в анатомії) Який стосується шилоподібного відростка скроневої кістки та язика (під’язикової кістки) або глотки; такий, що розташований біля них (про м’яз).
2. (в анатомії) Який стосується шилоподібного відростка скроневої кістки та глотки; такий, що з’єднує їх або розташований поруч (про м’яз, нерв, судину тощо).
-
шилодзьоб
1. Рід птахів родини шилодзьобових (Recurvirostra), що мешкають на мілководдях, з характерним довгим, тонким і загнутим догори дзьобом.
2. Розмовна назва деяких комах, зокрема видів джмелів або мух-сирфід, що мають довгий хоботок для видобування нектару.
3. Переносно: про людину з довгим, гострим носом або загостреними рисами обличчя (зазвичай іронічно або жартівливо).
-
шилодзьобка
Шилодзьобка — рід птахів родини шилодзьобкових (Rhynchocyon), що мешкають у Східній Африці; представники цього роду мають довгий, тонкий, вигнутий дзьоб і яскраве забарвлення хутра.
Шилодзьобка — загальна назва для видів птахів з роду шилодзьобка, які також відомі як червоноспинні або сірошиї шилодзьобки, і характеризуються наземним способом життя в африканських лісах.