Словник Української
1. (медичний термін) Запальне захворювання склери — білкової оболонки ока, що характеризується її потовщенням та почервонінням, часто супроводжується болевими відчуттями та порушенням зору.
2. (зоологічний термін) Твердий хітиновий щиток, що входить до складу зовнішнього скелета (кутикули) у деяких членистоногих, зокрема у комах.
Склеритрин — токсичний алкалоїд, що міститься у грибах роду склериція (Sclerotia), зокрема у спориші (споришеві, гриб-баран), та має нейротоксичну дію.
1. (біол.) Процес утворення склеренхіми — механічної тканини рослин, клітини якої (склереїди, волокна) мають потовщені, здерев’янілі й часто прорізані порами оболонки, що забезпечує опору та міцність органам.
2. (мед., пат.) Патологічне потовщення, здерев’яніння або затвердіння тканин організму, що призводить до втрати їх еластичності та функціональності.
1. (у біології, анатомії) Такий, що має склерифікацію; перетворений на склеренхіму — тверду, міцну тканину рослин або щільну сполучну тканину тваринного організму внаслідок потовщення та здерев’яніння клітинних стінок.
2. (у геології) Що зазнав склерифікації — процесу заміщення органічних решток кремнеземом (кварцом, халцедоном, опалом), в результаті чого вони перетворюються на скам’янілості.
Склеробазидія — тип базидії (спороносного органа) у деяких базидіомікотових грибів, що має товсті стінки та здатна переживати несприятливі умови, виконуючи функцію спокоючої структури.
1. Медичний термін: хронічне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що характеризується фіброзом (утворенням рубцевої тканини), набряками та потовщенням шкіри (склерозом) та внутрішніх органів.
2. Зоологічний термін: твердий, щільний, часто вапняний покрив (панцир) у деяких безхребетних тварин, наприклад, у коралових поліпів.
Склеродерміт — хронічне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що характеризується фіброзом (уплотненням) шкіри, судин та внутрішніх органів, а також порушенням мікроциркуляції.
1. Стосується склеродермії — хронічного захворювання сполучної тканини, що характеризується поступовим ущільненням шкіри та внутрішніх органів.
2. Властивий склеродермії, характерний для неї.
Склеродермія — хронічне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що характеризується поступовим ущільненням (фіброзом) шкіри та внутрішніх органів внаслідок надмірного утворення колагену.