Словник Української
1. Рід рослин родини пасльонових, до якого належать трави з квітками у вигляді п’ятипелюсткових зірочок, зокрема, звичайна очниця (Anagallis arvensis).
2. Народна назва рослини куряча сліпота або жовтеце щитковий (Ranunculus ficaria).
3. Застаріла назва окуліста, лікаря, що лікує захворювання очей.
1. Безпосередньо, при особистій зустрічі, перебуваючи в одному місці (на противагу заочно, дистанційно).
2. Так, що стосується навчання, яке відбувається з регулярним відвідуванням навчального закладу (на противагу заочній формі).
3. (заст.) Наочним способом, так, що можна бачити на власні очі.
Який стосується очної ямки (орбіти), пов’язаний з нею.
Який має голову, керівника або лідера; такий, що має на чолі когось.
Про організацію, колектив, угруповання тощо: яким керує, очолює хтось; має призначеного або обраного керівника.
1. Стати головою, керівником чогось; взяти на себе керівництво організацією, установою, колективом тощо.
2. Встати на чолі, очолити похід, рух, повстання тощо; стати провідником, ідейним натхненником і керівником якоїсь справи.
3. Зайняти провідне, перше місце в чомусь (наприклад, у списку, рейтингу).
1. (про організацію, установу, колектив) набути керівника, сформувати керівний орган; стати очоленим.
2. (перен., розм.) зібратися, сконцентруватися для якоїсь мети (про думки, почуття тощо).
Процес набуття або надання чоловічих рис, властивостей, характеру; дія за значенням дієслова «очоловічувати(ся)».
У філософії та соціальних науках — критичний термін, що позначає процес, коли певні якості, пов’язані з традиційно чоловічими ролями, нормами та цінностями (наприклад, раціональність, домінування, агресія), стають домінантними, універсальними та нормоутворюючими в культурі, суспільстві або конкретній системі знань, часто з одночасним витісненням або знеціненням якостей, що асоціюються з жіночістю.
1. (про жінку) набути зовнішності, рис характеру або манер, властивих чоловікові; стати схожою на чоловіка.
2. (переносно, рідко) стати рішучим, твердим, сильним духом; проявити волю та мужність, властиві, на думку мовця, чоловікові.
1. Такий, яким керують, який має керівника; той, що перебуває під чиїмсь керівництвом.
2. Утворений від дієслова «очолювати»: такий, що є об’єктом цієї дії, тобто над яким здійснюють очолювання.
1. Дія за значенням дієслова “очолювати”; керівництво, головування в якійсь організації, установі, колективі або процесі.
2. Перебування на чолі, на посаді керівника, лідера; стан того, хто очолює.