Категорія: О

  • очі

    1. Парний орган зору людини та тварин, розташований у очниці черепа; очне яблуко разом з допоміжними органами (повіками, сльозовими залозами тощо).

    2. Зір, здатність бачити.

    3. Погляд, вираз погляду як відображення внутрішнього стану, почуттів, намірів.

    4. У переносному значенні: увага, пильність, нагляд.

    5. У переносному значенні: точка зору, сприйняття, думка.

    6. Частина приладу, механізму, що нагадує за формою або функцією орган зору (наприклад, очко голки, петелька).

  • очікувальний

    Який стосується очікування, призначений для очікування або перебування в ньому.

    У лінгвістиці (про стан дієслова): такий, що виражає дію, спрямовану на отримання чогось, очікування чогось (наприклад, у граматиці деяких мов).

  • очікувально

    У лінгвістиці та текстології — спосіб оформлення пунктуаційного знака (переважно двокрапки), що вказує на наступний безпосередньо за ним текст, який розкриває, пояснює або перелічує щось зі сказаного раніше.

  • очікуваний

    Такий, якого очікують, на який розраховують; передбачуваний, прогнозований.

    Такий, що відповідає чиїмсь попереднім уявленням, прогнозам або суспільним сподіванням.

  • очікування

    Стан психічної готовності до того, що може статися, сподівання на щось, що має відбутися.

    Дія за значенням дієслова “очікувати”; вичікування, чекання когось або чогось.

    Те, на що сподіваються, що очікують; перспектива, прогноз.

  • очікувати

    1. Мати певні припущення, передбачати, що щось станеться або хтось прийде, з’явиться; розраховувати на щось.

    2. Чекати на когось або на щось, перебувати в стані підготовки або готовності до передбачуваної події.

    3. (перен.) Бути призначеним, готуватися комусь, чомусь (про долю, майбутнє тощо).

  • очікуватися

    1. Бути передбаченим, прогнозованим або планованим; мати відбутися в майбутньому з певною ймовірністю.

    2. Бути обіцяним, обумовленим або таким, що належить отримати, виконати згідно з домовленістю, правилами або логікою подій.

    3. Бути в очікуванні, знаходитися в стані передчуття або готовності до чогось.

  • очікуючий

    1. (як прикметник) Такий, що очікує, сподівається на щось; той, хто перебуває в стані очікування.

    2. (у словосполученні «очікуюча мати») Вагітна жінка.

  • очмарілий

    Який перебуває у стані виснаження, знесилення; втомлений до крайності, зморений.

    Який виглядає знесиленим, виснаженим; має зморений, стомлений вигляд.

  • очмарілість

    Власна назва села в Україні, що входить до складу Косівської міської громади Косівського району Івано-Франківської області.