Словник Української
1. Залишитися десь на постійне проживання, поселитися, оселитися.
2. Про осад, мул, пил тощо: опуститися на дно, на поверхню чогось, покрити собою щось.
3. Про ґрунт, будівлю, споруду тощо: опуститися, опуститися вниз через ущільнення, стиснення або просідання основи.
4. Розм. Значно схуднути, втратити повноту тіла (особливо про обличчя).
5. Розм. Присмиріти, заспокоїтися, втратити колишню енергію чи активність.
осістися — дієслово, яке вживається переважно в третій особі однини та множини (осісться, осідуться) і означає процес опадання, випадання в осад рідких часток або завислих частинок у рідині або газі внаслідок дії сили тяжіння.
осістися — у переносному значенні: стати спокійнішим, стриманішим, вгамуватися після сильних переживань, хвилювань.
Осісьо — власна назва, що позначає персонажа з аніме та манґи “Твоя квітень”, дівчину-привида, яка допомагає головному героєві.
1. Невдача, невдала спроба, промах у якійсь справі або дії.
2. Технічна несправність вогнепальної зброї, коли через дефект набою або механізму не відбувається постріл після спуску курка.
3. Різкий, негнучкий удар, віддача (застаріле значення).
1. Власна назва зоряної системи в науково-фантастичному циклі творів “Мисливці за головами” українського письменника Олеся Саніна, що включає однойменну планету та її супутники.
2. Власна назва планети, головного місця дії у циклі “Мисливці за головами”, технологічно розвиненого світу, інтегрованого в галактичну спільноту.
1. Рідкісна назва дерева з родини вербових, що має видовжені листки та росте переважно на вологих ґрунтах; верба козяча (Salix caprea).
2. Заст. або рег. Той, хто займається бджільництвом, пасічник; також той, хто виготовляє вулики для бджіл (осики).
1. Місцевість, де зростають осики; осиковий гай або ліс.
2. (рідко) Молодий осиковий пагін або підріст.
Осище — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
Осище — власна назва села в Україні, розташованого в Кременецькому районі Тернопільської області.
Осище — застаріла назва місцевості, де ростуть або росли осики; осиковий гай, осиковий ліс.
1. Те, що належить або стосується конкретної особи, призначене для індивідуального користування; індивідуальне, персональне.
2. (У граматиці) Категорія, що виражає належність дії, стану або ознаки певній особі (першій, другій чи третій), що знаходить відображення у формах дієслова, займенника тощо.
1. Який належить окремій особі, стосується конкретної людини; індивідуальний, персональний.
2. Який відрізняє, виділяє когось серед інших; характерний, властивий саме цій людині; своєрідний.
3. (У граматиці) Який стосується граматичної категорії особи; що виражає належність дії або ознаки певній особі (першій, другій, третій).