Словник Української
1. Клітина кісткової тканини, яка розчиняє мінеральні компоненти та руйнує колаген кістки, беручи участь у процесі її природного відновлення (ремоделювання).
2. Пристрій або інструмент для механічного розламування або видалення кістки в хірургічній практиці.
Клітини кісткової тканини, що руйнують мінеральну основу кістки та розщеплюють колаген, беручи участь у процесі резорбції (розсмоктування) кісткової речовини.
Остеоліз — патологічний процес руйнування кісткової тканини з розчиненням мінеральних речовин і резорбцією колагену, що призводить до деструкції кістки; спостерігається при деяких захворюваннях (наприклад, остеопорозі, пухлинних ураженнях) або внаслідок тривалої іммобілізації.
1. (в медицині) такий, що пов’язаний з остеолізом — руйнуванням кісткової тканини внаслідок розчинення мінеральної складової та резорбції колагену; що призводить до розрідження кістки.
2. (про патологічний процес, вогнище тощо) такий, що характеризується руйнуванням кісткової тканини, її розсмоктуванням.
Фахівець з остеології — науки, що вивчає будову, розвиток та захворювання кісток.
1. Стосується остеології — розділу анатомії, що вивчає будову, розвиток та захворювання кісток скелета.
2. Пов’язаний з кістковою тканиною або кістками, властивий їм.
1. Забезпечувати когось або щось необхідним обладнанням, приладами, технікою або інструментами для виконання певних функцій або робіт.
2. Технічно удосконалювати, встановлювати на щось додаткові механізми, пристрої або системи для підвищення ефективності.
3. У переносному значенні: надавати комусь необхідні знання, навички, інструментарій для діяльності.
1. Забезпечувати себе необхідним обладнанням, технікою, інструментами або пристроями для певної діяльності чи роботи.
2. Отримувати, встановлювати на собі (про машини, механізми, судна тощо) спеціальне технічне устаткування, озброєння або інші засоби для виконання конкретних функцій.
Який має необхідне обладнання, пристосування, інструменти або технічні засоби для виконання певних функцій або робіт.
Який має на озброєнні, у складі певну кількість зброї, техніки, боєприпасів тощо (про військові підрозділи, кораблі, літаки).
Який має певні додаткові елементи, деталі або пристрої, що покращують його функціональність, комфорт чи ефективність.
1. Ступінь забезпеченості чого-небудь (підприємства, закладу, виробництва, війська тощо) необхідним обладнанням, технікою, інструментами, засобами для діяльності або функціонування.
2. Наявність у когось, чогось технічного оснащення, сучасного устаткування; технічна озброєність.