1. Розділ мовознавства, що вивчає систему правил правопису та встановлює норми написання слів і графічних скорочень у певній мові; те саме, що орфографія.
2. Назва наукових праць, посібників або підручників, присвячених вивченню правил правопису.
Категорія: О
-
орфографічний
1. Стосується орфографії, тобто системи правил написання слів та їхніх форм у письмовій мові; правильний з погляду цих правил.
2. Призначений для перевірки або вивчення правопису, пов’язаний з практикою орфографії.
-
орфографічно
Стосовно орфографії, правил правопису; з точки зору правопису, відповідно до правил правопису.
-
орфографія
1. Система правил, що визначають стандартизований спосіб передачі мови на письмі, включаючи правила написання слів, їх частин, великих літер, переносу тощо; правопис.
2. Розділ мовознавства, що вивчає та встановлює ці правила.
3. Ступінь володіння цими правилами, грамотність письма (напр., добра орфографія).
-
орфоепічний
1. Стосовний до орфоепії, пов’язаний із правильним літературним вимовою звуків, слів, їхніх форм та наголошенням.
2. Який відповідає нормам орфоепії, літературної вимови.
-
орфоепічно
1. Відповідно до норм та правил орфоепії, тобто літературної вимови звуків, наголосу, інтонації тощо.
-
орфоепія
1. Розділ мовознавства, що вивчає норми та правила літературної вимови звуків, наголосу, інтонації.
2. Сукупність самих норм і правил літературної вимови в певній мові.
-
орфотон
Орфотон — власна назва літературного товариства українських письменників, що діяло у Львові в 1930-х роках, об’єднуючи прихильників неокласицизму та “мистецької програми” (Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Юрій Клен та інші).
Орфотон — власна назва однойменного літературного альманаху, виданого цим товариством у Львові у 1936 році.
-
орфофонія
Орфофонія — система правил вимови звуків та їх сполучень у мові, що відповідає літературній нормі.
Орфофонія — розділ мовознавства, що вивчає нормовану вимову звуків, наголос, інтонацію та ритміку мови.
-
орхеоміцет
орхеоміцет — представник класу найпростіших грибів (Archeomycetes), що об’єднує найдавніші, примітивні форми, які не утворюють справжнього міцелію і часто розглядаються як перехідна ланка від бактерій до грибів.