drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • оцінуватися

    1. (про предмети, явища, дії) Отримувати певну оцінку, визначення своєї вартості, значення, якості, ступеня; бути оціненим кимсь.

    2. (у фінансах, економіці) Визначати свою ринкову або балансову вартість; мати певну ціну на ринку.

  • оцінщик

    1. Фахівець, який професійно займається оцінкою вартості майна, цінних паперів, майнових прав або інших активів.

    2. Особа, яка виражає судження, дає характеристику комусь або чомусь, визначає якості, переваги або недоліки.

  • оцінювальний

    Який стосується оцінювання, призначений для нього або містить його.

    Який виражає оцінку, ставлення до кого-, чого-небудь (зазвичай у лінгвістиці).

  • оцінювальність

    Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм) виражати суб’єктивне ставлення мовця до того, про що йдеться, його оцінку (схвальну, несхвальну, зменшувальну тощо).

    У лінгвістиці: категорія, що відображає здатність мови передавати позитивну чи негативну характеристику предмета мовлення через значення самих мовних засобів.

  • оцінюваний

    1. Який підлягає оцінці, оцінюванню; той, що оцінюється.

    2. Який перебуває під оцінкою, розглядається з метою визначення його якостей, значення, ефективності тощо.

  • оцінювання

    1. Дія за значенням дієслова “оцінювати”; визначення вартості, цінності, значення, рівня, якості чогось.

    2. Результат такої дії; висновок, судження про цінність, рівень, значення когось або чогось.

    3. (в освіті) Процес визначення та інтерпретації досягнень учня чи студента відповідно до встановлених критеріїв і норм, часто шляхом виставлення оцінки (бала).

  • оцінювати

    1. Визначати вартість чогось, встановлювати ціну на основі певних критеріїв.

    2. Визначати ступінь, рівень, значення або якість чого-небудь, робити висновок після розгляду, аналізу.

    3. Складати думку про когось або щось, давати характеристику, визначати ставлення.

  • оцінюватися

    1. (про предмети, явища, дії) Отримувати певну оцінку, визначення вартості, значення, рівня чи якості; бути оціненим кимсь.

    2. (у безособовому вживанні) Піддаватися оцінці, розгляду з метою визначення цінності, значущості, стану чогось.

  • оцінювач

    1. Особа, яка професійно займається визначенням вартості, якості або значення чогось (наприклад, майна, мистецьких творів, цінних паперів).

    2. Той, хто оцінює, виносить судження про когось або щось, аналізує та визначає рівень, ступінь, якість.

    3. (Спеціальне) Програмний модуль або алгоритм у системах штучного інтелекту та машинного навчання, що призначений для аналізу вхідних даних та формування прогнозу або оцінки.

  • оцупкуватий

    Оцупкуватий (від діалектного “оцупок” — грубка, колода) — такий, що нагадує грубу, необтесану колоду; незграбний, неповороткий, міцної статури.