Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм) виражати суб’єктивне ставлення мовця до того, про що йдеться, його оцінку (схвальну, несхвальну, зменшувальну тощо).
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: категорія, що відображає здатність мови передавати позитивну чи негативну характеристику предмета мовлення через значення самих мовних засобів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оцінювальність, р. оцінювальності, д. оцінювальності, з. оцінювальність, о. оцінювальністю, м. оцінювальності, к. оцінювальносте