Категорія: О

1. (в медицині) патологічний стан, при якому людина може дихати відносно вільно лише у вертикальному положенні (сидячи або стоячи), що є характерним симптомом важкої серцевої або легеневої недостатності.

Ортопозитроній — короткоживучий зв’язаний стан (екзотичний атом), утворений електроном і позитроном, у якому спіни цих частинок паралельні (сумарний спін дорівнює 1). Ортопозитроній є однією з двох можливих спінових конфігурацій позитронію; він має час життя близько 142 наносекунд у вакуумі і розпадається з випромінюванням трьох гамма-квантів.

Рід вірусів родини поксвірусів, що містить збудників натуральної віспи, коров’ячої віспи та інших захворювань у людини та тварин, які характеризуються утворенням папульозно-везикулярних висипань на шкірі та слизових оболонках.

1. В анатомії — нормальне, правильне розташування органів або частин тіла в організмі.

2. В акушерстві — правильне положення плода в матці вагітної жінки, що сприяє фізіологічним пологам (найчастіше — поздовжнє положення з головним передлежанням).

Ортопроектор — оптичний прилад, призначений для отримання точних ортогональних (прямокутних) проекцій об’єкта на площину, що використовується в технічному кресленні, картографії та фотограмметрії.

Ортопроектор — пристрій або компонент оптичної системи, що забезпечує проектування зображення без геометричних спотворень, зберігаючи паралельність ліній та кути, на відміну від перспективних проекторів.

1. (мед.) Позитивний вплив на організм людини, зокрема на опорно-руховий апарат, завдяки використанню спеціально розробленого взуття, устілок або інших ортопедичних засобів, спрямованих на корекцію положення стопи та поліпшення біомеханіки ходи.

2. (перен.) Корисний, коригуючий вплив або результат, досягнутий завдяки застосуванню спеціальних технічних засобів, методик або систем, аналогічних за принципом дії до ортопедичних.

1. Органічна сполука, що є похідним етилового спирту, утворена заміною водню гідроксильної групи на вуглеводневий радикал; застосовується як розчинник та у синтезі.

2. (у спеціальному контексті) Застаріла назва діетилового ефіру (C₂H₅)₂O — леткої легкозаймистої рідини, що широко використовувалася в медицині як засіб для наркозу та в лабораторії як розчинник.

Ортозамісник — спеціальний медичний виріб (апарат, пристрій, конструкція), призначений для тимчасового або постійного заміщення функції, підтримки, розвантаження або корекції частини опорно-рухового апарату людини (наприклад, кінцівки, суглоба, хребта).

Ортозамісник — ортопедичний виріб, що використовується як функціональна заміна відсутньої або пошкодженої частини тіла (наприклад, після ампутації, травми або вродженої вади), сприяючи відновленню рухової активності та соціальної адаптації.