Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • омніворовий

    1. (біол.) Який харчується різноманітною їжею тваринного та рослинного походження; всеїдний (про тварин).

    2. (перен.) Який споживає, засвоює або використовує різноманітну інформацію, культурні продукти тощо.

  • омніконтинентальний

    1. Який поширюється на всі континенти або охоплює всі континенти; всесвітній, глобальний у масштабах усієї суші.

    2. У геології та палеогеографії: такий, що стосується гіпотетичного древнього суперконтиненту, який об’єднував усі або майже всі континентальні маси Землі в єдине ціле (наприклад, Пангея).

  • омніметр

    1. (мед.) Пристрій для вимірювання сили м’язів людини, що працює на основі стиснення пружини.

    2. (тех.) Багатофункціональний вимірювальний прилад (комбінований електронний прилад), здатний вимірювати різні електричні величини, такі як опір, напруга, сила струму, а іноді й ємність, індуктивність, частоту.

  • олімпійський

    1. Стосунний до Олімпії, пов’язаний з Олімпійськими іграми Стародавньої Греції.

    2. Стосунний до сучасних Олімпійських ігор, пов’язаний з ними (наприклад, олімпійський вогонь, олімпійський чемпіон, олімпійський комітет).

    3. Переносно: величний, поважний, спокійний і непохитний (на зразок давньогрецьких богів, що мешкали, за переказами, на горі Олімп).

  • олімпіум

    1. У Стародавній Греції — священна роща, присвячена Зевсу Олімпійському, де проводилися спортивні змагання на честь бога; найвідомішою була роща в Олімпії, місце проведення Олімпійських ігор.

    2. У сучасному вжитку (рідко) — великий спортивний комплекс, стадіон або універсальна споруда для проведення міжнародних змагань, часто олімпійського рівня.

  • олімпія

    1. (у давньогрецькій міфології та історії) священна гора Олімп у Фессалії, що вважалася місцем перебування верховних богів; також — небесне царство цих богів, Олімп.

    2. (істор.) період у чотири роки між давньогрецькими Олімпійськими іграми, що служив одиницею літочислення (наприклад, “перша Олімпія” — перший такий чотирирічний цикл, що розпочався з 776 року до н.е.).

    3. (перен., книжн., часто з великої літери) символ піднесеного, недосяжного, ідеального світу або стану (“жити в своїй Олімпії”).

  • олімпович

    1. У давньогрецькій міфології — син бога Зевса, один з богів-олімпійців, що мешкав на горі Олімп.

    2. Переносно: видатний, блискучий діяч у якій-небудь галузі, що досяг вершин майстерності або слави.

  • олімпський

    1. Стосунний до Олімпу, пов’язаний з Олімпом — гори в Греції, яку в давньогрецькій міфології вважали місцем перебування богів.

    2. Стосунний до Олімпійських ігор, пов’язаний з ними (як сучасних, так і античних).

    3. Переносно: величний, піднесений, недосяжний; такий, що нагадує богів Олімпу.

  • оліпити

    1. (від власної назви Оліп) У давньогрецькій міфології: заселити гори Оліп (Олімп) богами, надати їм там місце перебування.

    2. (переносно, книжн.) Зробити когось, щось божественним, наділити вищими, надлюдськими якостями; обожнити.

  • оліпитися

    1. (розм.) Стати обліпленим, покритися чимсь липким, в’язким або забруднитися, приставши до поверхні.

    2. (перен., розм.) Набридливо пристати, нав’язатися (про людину).