Хімічний термін, що позначає сполуку, в якій йод виявляє вищу, незвичайну валентність (зазвичай +5), утворюючи кислоту або її сіль; стосовний до ортойодатної кислоти (HIO₃) або її похідних.
Категорія: О
-
ортокарбонат
ортокарбонат — неорганічна сполука, сіль ортокарбонової кислоти H₄CO₄, що теоретично існує, але є дуже нестійкою; практично такі солі не отримані.
ортокарбонат — у ширшому вжитку (особливо в англомовній літературі): органічна сполука, похідна ортокарбонової кислоти, де всі чотири атоми водню заміщені на органічні радикали (наприклад, тетраалкілортокарбонати C(OR)₄).
-
ортокарбонатний
Який стосується ортокарбонату — солі гіпотетичної ортокарбонової кислоти H₄CO₄, що містить аніон CO₄⁴⁻.
-
ортокварцит
Осадовий або метаморфізований кварцовий пісковик, що складається переважно з дрібних зерен кварцу з незначною кількістю цементуючої речовини, утворений у стабільних тектонічних умовах.
-
ортокератологія
Галузь офтальмології та оптометрії, що займається корекцією зору шляхом нічного носіння жорстких газопроникних контактних лінз спеціального дизайну, які тимчасово змінюють форму рогівки ока.
-
ортокетон
Ортокетон — у хімії: рідкісна форма кетонів, в якій карбонільна група (>C=O) приєднана до двох атомів кисню, утворюючи структуру типу R-C(O)-O-R’ (де R та R’ — органічні залишки); нестійкі сполуки, що є естерами ортокетонової кислоти.
-
ортокислота
1. (хімія) Один з трьох ізомерів фосфорної кислоти (H₃PO₄), що є оксокислотою фосфору та основним промисловим продуктом; ортофосфорна кислота.
2. (хімія, заст.) Загальна назва для оксокислот, у молекулах яких кількість гідроксильних груп (-OH), пов’язаних з центральним атомом, дорівнює його максимальній валентності (наприклад, ортокремнева кислота H₄SiO₄), на відміну від мета- та інших поліконденсованих кислот.
-
ортокислотний
1. (хімія) Стосовний до ортокислоти, що має до неї безпосереднє відношення або є її похідною.
2. (хімія) Такий, що містить максимальну кількість гідроксильних груп, характерну для певного елемента в його вищому ступені окиснення (наприклад, ортокремнева кислота H₄SiO₄).
-
ортокислотність
Хімічна властивість деяких сполук, зокрема гідроксидів металів, проявляти кислотні властивості лише після їхнього попереднього зв’язування з водою (гідратації) з утворенням ортокислот.
-
ортоклаз
1. Мінерал класу силікатів, різновид польового шпату (KAlSi₃O₈), що кристалізується в моноклінній системі; безбарвний, білий або рожевий, важлива породотвірна мінеральна речовина гранітів та інших гірських порід.