Категорія: О

1. Речовина, що випадає на дно посудини або на поверхню іншої речовини внаслідок відстоювання, фільтрування або хімічної реакції.

2. Те, що залишається в свідомості, на душі після якихось переживань, подій; відчуття, спогад, який важко забути (переносне значення).

1. (геологія) Природне або штучне накопичення осадових порід (піску, глини, гальки тощо) на дні водойм, у пониженнях рельєфу або на поверхні землі внаслідок дії води, вітру, льодовиків.

2. (інженерія, будівництво) Штучно створена споруда або масив ґрунту, призначені для збільшення висоти та міцності насипу, дамби, дорожнього полотна або для підвищення рівня території.

Осадонакопичення — власна назва спеціалізованого підприємства, комплексу споруд або ділянки, призначених для збору, зберігання та утилізації рідких та твердих відходів (осадів), що утворюються в процесі очищення стічних вод.

Процес утворення осадових гірських порід, що включає вивітрювання, перенесення, відкладення та діагенез мінеральних речовин.

Сукупність геологічних процесів, що ведуть до накопичення осадів на дні водойм або на поверхні суші.

1. Посадова особа в Україні XVI–XVIII століть, яку призначали для організації заселення та освоєння нових земель, зокрема на Слобожанщині та Півдні; відповідав за залучення переселенців, розподіл угідь, заснування поселень (осад) та первинне управління ними.

2. У давньоруський та козацький періоди — керівник, організатор або старшина під час облоги (осади) фортеці, укріпленого табору; обсадний голова.

1. (техн.) Процес нанесення шару солі на поверхню чого-небудь, наприклад, для консервації, обробки або як проміжний технологічний етап.

2. (гірн.) Процес обробки (насичення) вугілля соляним розчином для запобігання самозайманню та пиленню.

3. (сільське господарство, харчова промисловість) Обробка, просочування чи консервування продуктів (наприклад, м’яса, риби, шкур) сіллю або розсолом.