Категорія: О

Остеопороз — системне метаболічне захворювання скелета, що характеризується зниженням щільності та порушенням мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до підвищеної крихкості кісток і зростання ризику переломів.

Злоякісна пухлина кісткової тканини, що характеризується безпосереднім утворенням незрілої кістки або остеоїдної тканини злоякісними клітинами.

Хірургічний метод лікування переломів кісток, що полягає у відкритому або закритому з’єднанні та фіксації кістяних уламків за допомогою спеціальних пристроїв (штифтів, пластин, шурупів, апаратів зовнішньої фіксації тощо) для забезпечення їх нерухомості та правильного зрощення.

Медична діагностична процедура, що полягає у візуалізації кісткової тканини за допомогою рентгенівського сканування (найчастіше денситометрії) для оцінки її щільності, структури та виявлення патологічних змін.

Назва конкретного методу дослідження (двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія), спрямованого на вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини з метою діагностики остеопорозу та оцінки ризику переломів.

Остеосклереїда — у ботаніці: тип склереїди (мертвої клітини з товстими здерев’янілими стінками), що за формою нагадує кістку або циліндр із потовщеннями на кінцях; виконує механічну функцію в деяких плодах та насінні.

Остеосклероз — патологічний стан кісткової тканини, що характеризується її аномальним згущенням та підвищенням щільності внаслідок порушення балансу між процесами утворення та руйнування кістки на користь першого.

Остеосклероз — рентгенологічний ознака, яка проявляється посиленням інтенсивності тіні кістки на знімку через збільшення кількості кісткових балок в одиниці об’єму.

Хірургічний інструмент у вигляді долота або стамески, призначений для розсічення або видалення частини кісткової тканини.