Словник Української
1. Представник давньогрецької релігійно-філософської секти, що шанувала змію (дав.-гр. ὄφις) як символ мудрості та знання, особливо в гностичних культах.
2. У мінералогії — різновид серпентин-групи мінералів, зелений декоративний камінь (серпентин), який іноді називають «офітом» або «офітовим мармуром».
1. (геол.) Пов’язаний з офітом, властивий йому; що складається з офіту.
2. (палеонт.) Стосовний до викопних плазунів ряду Ophidia (офіти), що належать до групи змієподібних ящірок або примітивних змій.
Офіура — морський безхребетний тварин класу Голкошкірих (Ophiuroidea), що має плоске дископодібне тіло з п’ятьма гнучкими, звивистими променями-руками, які відходять від центрального диска; близький родин морської зірки, але з чітко відокремленими від диска руками.
Клас голкошкірих морських тварин типу голкошкірих, що мають сплощене дископодібне тіло з чітко відокремленими п’ятьма гнучкими, здебільшого довгими та сегментованими променями, які використовуються для руху; змієхвостки.
1. Військовослужбовець, який має офіцерське звання (від молодшого лейтенанта до маршала) та обіймає посаду командира (начальника) або є спеціалістом у збройних силах та інших військових формуваннях держави.
2. Посадовець, який обіймає командну або спеціальну посаду у деяких військовізованих органах, організаціях (наприклад, в органах внутрішніх справ, державної безпеки, дипломатичній службі тощо).
3. У царській армії та деяких інших арміях — особа, яка мала підготовку у військовому училищі та офіцерське звання (на відміну від унтер-офіцера).
1. Зменшувально-пестливе від слова “офіцер”, що вказує на молодого, недосвідченого або невисокого за званням офіцера, часто з відтінком несерйозного, зневажливого або іронічного ставлення.
2. (іст.) У Російській імперії — розмовна назва молодшого офіцера (звання від прапорщика до капітана включно), а також загальна неофіційна назва офіцера.
1. Збірна назва офіцерів, офіцерський склад (як група, сукупність).
2. Зневажлива назва офіцерів, що вживається для вираження негативного ставлення до них як до групи.
1. Сукупність офіцерів як особливої соціальної та професійної групи в армії, на флоті або в інших силових структурах; офіцерський корпус.
2. Звання, чин офіцера; стан, положення офіцера.
3. Заст. Офіцерська служба, професія офіцера.
1. Який стосується офіцера або офіцерів, належить їм, властивий їм.
2. Призначений для офіцерів, складається з офіцерів.
3. Який має офіцерське звання, характерний для офіцера.
1. Жінка офіцера, дружина офіцера.
2. Розм. Жінка, яка має офіцерське звання.