1. Стосовний до охотника (мисливця), призначений для полювання або пов’язаний з ним.
2. Характерний для поведінки, звичок чи навичок мисливця.
3. Належний до мисливського господарства, угідь чи об’єднання мисливців.
Категорія: О
-
охотниця
1. Жінка або дівчина, яка займається мисливством, добуванням диких звірів і птахів.
2. Жінка або дівчина, яка дуже любить, полюбляє щось робити або мати щось, захоплюється чимось (переносне значення).
3. (заст.) Жінка або дівчина, яка прагне до чогось, домагається чогось, охоча до чогось.
-
охо-хо
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області.
-
ох-ох-ох
Власна назва української народної пісні ліричного, часто жартівливого або сатиричного змісту, що традиційно починається або містить у приспіві вигук “ох-ох-ох”.
Назва концертної або сценічної програми, створеної на фольклорній основі або стилізованої під український народний мелос, що використовує або згадує цей пісенний мотив.
Переносно — символічне позначення української народної пісенної традиції, автентичного фольклору або характерної для нього емоційної тональності (сум, жарт, іронія).
-
охо-хо-хо
Власна назва українського народного тричастого танцю-гри зі співом, поширеного на Полтавщині, у якому учасники, тримаючись за руки й утворюючи коло, рухаються після кожного куплету в різні боки з вигуком «охо-хо-хо!».
Назва музичної п’єси або танцю, написаного у ритмі та характері однойменної народної гри.
-
охоче
1. (про дію) З бажанням, із задоволенням, без примусу.
2. (у ролі прислівника) Легко, без вагань, із готовністю.
-
охочекомонний
1. (історичний термін) Який стосується кінноти, сформованої з добровольців, що надавали власних коней для військової служби, зокрема у Війську Запорозькому та козацьких формуваннях.
2. (власна назва) Який стосується Охочекомонного полку — конкретного військового підрозділу козацької доби, укомплектованого за принципом, описаним у першому значенні.
-
охочекомонник
Охочекомонник — історичний термін, яким у Гетьманщині XVII–XVIII століть називали козака, що виконував військову службу у війську гетьмана на власному коні та з власною зброєю, на відміну від козаків, утримуваних за державний кошт.
Охочекомонник — у ширшому значенні: доброволець, який йде на війну або в похід на власному коні.
-
охочий
1. Який має бажання, схильність до чого-небудь; сповнений зацікавленості, прагнення щось робити або чогось набути.
2. Який робить щось із задоволенням, полюбляє щось; захоплений, палкий до чогось.
3. Заст. Добровільний, що робиться чи здійснюється за власним бажанням, без примусу.
-
охра
1. Природний мінеральний пігмент, що є різновидом глини, забарвленої оксидами заліза у різних сполуках, від жовтого до червонувато-коричневого кольору; використовується у живописі, для виробництва фарб тощо.
2. Колір, що нагадує цей пігмент — насичений жовтий, жовтувато-оранжевий або золотисто-коричневий.