drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • осьмогласний

    1. Який має вісім голосів або складений для восьми голосів (про музичний твір).

    2. Який містить вісім основних церковних напівів (гласів) або пов’язаний з ними (про систему церковного співу).

  • осьмогласник

    Осьмогласник — у православному та греко-католицькому богослужінні: богослужбова книга, що містить тексти (стихири, канони, тропарі) для восьмиголосого співу, розподілені на вісім музичних гласів (напівів) для кожного дня тижня протягом усього року.

    Осьмогласник — у ширшому значенні: система осьмогласія, вісім церковних музичних ладів (гласів), що почергово використовуються протягом восьмитижневого циклу в православній та греко-католицькій літургічній практиці.

  • осьмуха

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Луцькому районі Волинської області.

  • осьмушка

    1. Одна восьма частина чого-небудь, половина чвертки (наприклад, старовинної одиниці ваги або міри).

    2. (іст.) Міра об’єму сипких тіл, рівна 1/8 чверті (приблизно 1,6 л у Російській імперії).

    3. (іст.) Міра ваги (маси), рівна 1/8 фунта, або 1/32 лібра (приблизно 51 г у Російській імперії).

    4. (перен., розм.) Дуже мала частка, крихта, незначна частина чогось.

  • осьовий

    1. Який стосується осі, належить до осі або розташований уздовж осі.

    2. Який має форму осі або є головним, центральним, основним у певній системі чи структурі.

  • остогиджувати

    1. Викликати сильне відчуття огиди, пересичення, нудьги; набридати до неприязні.

    2. (У переносному значенні) Ставати нестерпним, невиносимим через надмірність або постійне повторення.

  • остогиджуватися

    1. (розмовне) Ставати нудним, набридливим, викликати сильне роздратування або огиду через свою одноманітність, частоту повторення або неприємні якості.

    2. (розмовне) Відчувати сильну неприязнь, огиду, презирство до когось або чогось внаслідок тривалого або інтенсивного контакту.

  • остогидіти

    1. Викликати сильне відчуття огиди, презирства; стати ненависним, нестерпним.

    2. Набриднути, докучити до межі нетерпіння.

  • остогидітися

    1. Набриднути, огиду набути, викликати відразу внаслідок тривалого або надмірного впливу, спілкування тощо.

    2. (у безособовому вживанні) Про почуття сильного пресичення, нудьги, огиди від когось або чогось.

  • остогидливий

    Який викликає сильне відчуття огиди, відрази, нудьги; дуже неприємний, бридкий.

    Який набрид своєю надмірністю, постійним повторенням; докучливий, нав’язливий.