drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ошаленітися

    Втратити розум, стати божевільним, шаленіти.

    Втратити самовладання, дуже розгніватися, розлютитися.

    Проявити надмірну, нестриману пристрасть до кого-небудь або чого-небудь.

  • ошалілий

    1. Який втратив розум, збожеволів; божевільний, ненормальний.

    2. Який перебуває в стані надмірного збудження, захоплення або розгулу; розлючений, несамовитий.

    3. Переносно: дуже інтенсивний, бурхливий, нестримний (про явища природи, почуття тощо).

  • ошалілість

    Власна назва села в Україні, що розташоване в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

  • ошаліло

    1. (про людину або тварину) Втратити розум, збожеволіти, стати божевільним; діяти несамовито, нестямно.

    2. (переносно, розмовне) Втратити контроль над собою від сильних почуттів (радості, захвату, люті тощо); дуже збуяти, розгулятися.

  • ошаління

    1. Стан сильного психічного збудження, втрати самоконтролю, що виражається в нестримних, часто безглуздих діях; шаленість, несамовитість.

    2. (переносне) Надмірне захоплення чимось, що доходить до крайнощів; фанатизм.

  • ошаліти

    1. Втратити розум, збожеволіти; стати божевільним, ненормальним.

    2. Перен. Втратити самовладання, почати поводитися нестримано, шалено; розлютитися, розгніватися.

    3. Перен. Проявити надмірну, нестриману захопленість чимось; дуже сильно захопитися ким-небудь або чим-небудь.

  • ошалітися

    1. Втратити розум, збожеволіти; стати шаленим, божевільним.

    2. (переносне значення) Втратити самовладання, захопитися чимось до нестями; поводитися надмірно емоційно, нестримано.

    3. (розмовне) Сильно здивуватися, збентежитися від чогось несподіваного.

  • ошанування

    1. Дія за значенням дієслова “ошанувати”; вияв поваги, пошани до когось або чогось, вшанування.

    2. (у словосполученнях) Урочиста церемонія, заход чи дія, присвячені вшануванню пам’яті, заслуг, ювілею тощо певної особи чи події.

  • ошанцювати

    1. (іст.) Обнести шанцями, укріпити місцевість за допомогою земляних споруд для захисту від ворога.

    2. (перен., розм.) Улаштувати, обладнати щось, створити необхідні умови для життя або діяльності, часто з відтінком значення влаштуватися зручно та міцно.

  • ошанцюватися

    1. (історичне, військове) Оточити себе, свої позиції шанцями (земляними укріпленнями), закріпитися на місці, викопавши рови та насипавши вали для захисту від противника.

    2. (переносне, розмовне) Зайняти оборонну, захисну позицію; замкнутися в собі, ізолюватися від оточення, очікуючи небезпеки або виявляючи недовір’я.