drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ошелешувати

    1. Викликати стан сильного здивування, збентеження або розгубленості; приголомшувати несподіваною дією, вчинком або новиною.

    2. (Розм.) Приводити до втрати рівноваги, спантеличеності; оглушувати, одурманювати.

  • ошелешуватися

    1. (розм.) Втрачати здатність тверезо мислити, розуміти щось; плутатися в думках, бути збентеженим від несподіваного, дивного враження.

    2. (перен., розм.) Діяти необачно, безтямно, наче в стані сп’яніння або затьмарення розуму.

  • ошельмований

    Позбавлений честі, ганьблений, опорочений, знеславлений.

    Підданий остракізму, відкинутий суспільством через ганебний вчинок або звинувачення.

    У старому праві: той, хто був публічно оголошений безчесним, позбавлений громадської довіри та певних прав через ухвалу суду.

  • ошельмованість

    1. Стан, коли людина або група людей публічно зганьблені, опорочені, піддані ганьбі та моральному осуду, часто через поширення неправдивих чи обмовних відомостей.

    2. (Застаріле, історичне) Правовий стан особи, яка через судовий вирок була позбавлена громадянської честі та прав, що робило її “безчесною” в очах суспільства.

  • ошельмувати

    1. Піддати когось, щось ганьбі, безчестю; опорочити, знеславити.

    2. (заст.) Позначити, заклеймити клеймом (про злочинця).

  • ошельмуватися

    1. Отримати погану славу, опинитися в ганебному становищі через власні вчинки або зовнішні обставини; опозоритися, зганьбитися.

    2. (Застаріле) Бути обвинуваченим у чомусь ганебному, отримати клеймо (шельму).

  • ошемоніти

    1. Привести когось у стан крайнього здивування, збентеження або нерішучості своїми діями, вчинками, словами; вразити, здивувати до непритомності.

    2. (У значенні власної назви, зазвичай з великої літери) Назва однойменного фільму, пісні, твору мистецтва тощо, що містить це слово в заголовку.

  • ошемонітися

    1. Втратити здатність чітко мислити або діяти від сильного враження, раптового подиву, страху тощо; заніміти, остолоніти.

    2. Розм. Зазнати неприємностей, потрапити у скрутне або незручне становище; опинитися в халепі.

  • ошепулити

    1. Різко, несподівано вдарити, ляснути, з силою впасти на щось або об щось.

    2. Перен. Різко, грубо висловити несхвалення, дорікнути, схаменити когось словами.

    3. Розм. Швидко, жадібно з’їсти або випити щось.

  • ошепулитися

    1. Розгубитися, збентежитися, втратитися від несподіваності, опинитися в безвихідному становищі.

    2. Заплутатися, зробити помилку через неуважність або неуцтво.