drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • ортоцентр

    1. Точка перетину висот трикутника або тетраедра.

    2. У математиці — одна з чотирьох помітних точок трикутника (разом з центроїдом, інцентром і центром описаного кола).

  • орфічний

    1. Пов’язаний з Орфеєм, персонажем давньогрецької міфології, або з орфізмом — давньогрецьким релігійно-містичним вченням, що виводилося від Орфея.

    2. Надзвичайно мелодійний, чарівний, пленивий, що нагадує спів або гру легендарного Орфея, чия музика могла приборкувати сили природи.

  • орфограма

    Орфограма — власна назва українського правописного словника, що вийшов у 2021 році під редакцією Всеволода Тимченка; повна офіційна назва — «Орфографічний словник української мови».

  • орфографіка

    1. Розділ мовознавства, що вивчає систему правил правопису та встановлює норми написання слів і графічних скорочень у певній мові; те саме, що орфографія.

    2. Назва наукових праць, посібників або підручників, присвячених вивченню правил правопису.

  • орфографічний

    1. Стосується орфографії, тобто системи правил написання слів та їхніх форм у письмовій мові; правильний з погляду цих правил.

    2. Призначений для перевірки або вивчення правопису, пов’язаний з практикою орфографії.

  • орфографічно

    Стосовно орфографії, правил правопису; з точки зору правопису, відповідно до правил правопису.

  • орфографія

    1. Система правил, що визначають стандартизований спосіб передачі мови на письмі, включаючи правила написання слів, їх частин, великих літер, переносу тощо; правопис.

    2. Розділ мовознавства, що вивчає та встановлює ці правила.

    3. Ступінь володіння цими правилами, грамотність письма (напр., добра орфографія).

  • орфоепічний

    1. Стосовний до орфоепії, пов’язаний із правильним літературним вимовою звуків, слів, їхніх форм та наголошенням.

    2. Який відповідає нормам орфоепії, літературної вимови.

  • орфоепічно

    1. Відповідно до норм та правил орфоепії, тобто літературної вимови звуків, наголосу, інтонації тощо.

  • орфоепія

    1. Розділ мовознавства, що вивчає норми та правила літературної вимови звуків, наголосу, інтонації.

    2. Сукупність самих норм і правил літературної вимови в певній мові.