Словник Української
1. Органічна сполука, що є похідним етилового спирту, утворена заміною водню гідроксильної групи на вуглеводневий радикал; застосовується як розчинник та у синтезі.
2. (у спеціальному контексті) Застаріла назва діетилового ефіру (C₂H₅)₂O — леткої легкозаймистої рідини, що широко використовувалася в медицині як засіб для наркозу та в лабораторії як розчинник.
Ортозамісник — спеціальний медичний виріб (апарат, пристрій, конструкція), призначений для тимчасового або постійного заміщення функції, підтримки, розвантаження або корекції частини опорно-рухового апарату людини (наприклад, кінцівки, суглоба, хребта).
Ортозамісник — ортопедичний виріб, що використовується як функціональна заміна відсутньої або пошкодженої частини тіла (наприклад, після ампутації, травми або вродженої вади), сприяючи відновленню рухової активності та соціальної адаптації.
1. (в ортопедії) такий, що зазнав операції з встановлення ортопедичного імплантата для заміни пошкодженого суглоба або його частини (найчастіше — колінного або кульшового).
2. (про суглоб або кістку) штучно відновлений або заміщений за допомогою ортопедичного протеза (ендопротеза).
1. У медицині — стан, при якому ортопедичні вироби (протези, ортези, коректори) або хірургічні методи використовуються для часткового або повного відновлення функції втраченого, пошкодженого чи нефункціонуючого органу чи частини тіла.
2. У стоматології та ортодонтії — явище або стан, коли один або кілька зубів займають у зубному ряду положення, призначене для інших зубів, наприклад, через їхнє відсутнє проривання або втрату.
1. В ортодонтії: лікувальна процедура, при якій один зуб (зазвичай різець або ікло) заміщає інший, що відсутній або втрачений, з метою відновлення функції та естетики зубного ряду.
2. В стоматологічному протезуванні: вид ортопедичного лікування, що передбачає заміну дефекту зубного ряду (відсутності одного зуба) за допомогою ортодонтичного переміщення сусіднього зуба в положення відсутнього, уникаючи виготовлення штучного протеза.
Ортоізомер — один з ізомерів (переважно в органічній хімії), що виникає внаслідок різного положення замісників у бензольному кільці відносно один одного, зокрема коли вони займають сусідні (1,2-) положення.
1. (у хімії) такий, що стосується ортоізомерії — явища існування ізомерів, відмінність між якими полягає у просторовому розташуванні замісників біля нерухомого ядра молекули (наприклад, біля атомів вуглецю в бензольному кільці).
Ортоіндат — власна назва фармакологічного препарату, що є торговою маркою нестероїдного протизапального засобу на основі діючої речовини індометацин.
Ортоіндатний — стосовний до ортоіндату, пов’язаний з ортоіндатом (офіційним церковним календарем, що містить правила для визначення дати Великодня та рухомих свят).
Ортойодат — хімічна сполука, орто-форма йодату, солі йодатної кислоти (HIO₃), де йод має ступінь окиснення +5.