Словник Української
1. Уживається як прислівник для іронічного позначення чогось, що є надто простим, банальним або таким, що не потребує доказів; очевидно, безперечно, зрозуміло.
2. Уживається як прислівник для вираження саркастичного підтвердження факту, який сприймається як надмірно нав’язливий або заяложений; у значенні “як всім відомо”, “як не важко здогадатися”.
Втратити здатність бачити, стати сліпим, осліпнути (зазвичай внаслідок хвороби, поранення або сильного світла).
Переносно: втратити здатність правильно сприймати, розуміти щось; стати духовно сліпим.
очемері́тися, дієслово, доконаного виду. Втратити здатність нормально бачити, дивитися через надмірне втомлення очей; зазвичай внаслідок тривалого чи напруженого зору на щось (наприклад, від читання, роботи з дрібними деталями).
Оченьки — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
1. (від власної назви Очень) — уживати мову, стиль або манеру викладу, характерні для українського письменника та блогера Олександра Очень; наслідувати його літературний стиль, зокрема використання неологізмів, яскравих метафор, емоційної, часом навмисно грубуватої, розмовної лексики.
2. (переносно) — говорити або писати дуже емоційно, експресивно, з максимальною суб’єктивною оцінкою, наближуючись до гротеску; сильно перебільшувати.
оченьпатися — дієслово, утворене від власної назви «Оченька» (зменшувально-пестлива форма імені Оксана), що означає надмірно ніжитися, демонстративно виявляти немічність або капризність, поводитися по-дитячому, вимагаючи до себе уваги та опіки.
оченьпатися — у переносному значенні: надавати чомусь надмірної ваги, перебільшувати значення події або проблеми, ставитися до чогось з непотрібною серйозністю або драматизацією.
1. Зменшувально-пестливе від слова “очі”, що вживається для позначення дитячих очей або як ласкаве звертання до очей дорослої людини.
2. (у зоології) Народна назва личинок деяких видів двостулкових молюсків (наприклад, беззубок або перлівниць), які на певній стадії розвитку паразитують на рибах, прикріплюючись до їхніх зябер або плавців.
Оченятка — зменшувально-пестливе від слова “очі”, що вживається для вираження ніжності, захоплення або співчуття, часто стосовно дитини або коханої людини.
Оченятка — власна назва, історична назва однієї з місцевостей у місті Києві, що існувала в районі сучасної Лук’янівки.
1. Дерев’яний або металевий стрижень, жердина, на яку підвішується криницяна колодці для рівноваги при підйомі відра з водою; коромисло.
2. Застаріла назва предмета, що нагадує жердину або стрижень (наприклад, частина ткацького верстата).
3. У переносному значенні: опора, підтримка, основа чогось.
1. Довга жердина з роздвоєним кінцем або гачком для підвішування та опускання криничного відра, що використовувалася в старовинних українських криницях-журавлях.
2. У техніці та будівництві — важіль, стійка або жердина, що служить опорою або важелем для підйому вантажу (наприклад, частина колодязяного журавля).
3. Переносно — про високу, дуже худу людину (заст., образно).