1. Який має великі, виразні очі (про людину, тварину).
2. Який має візерунок, плями або позначки, що нагадують очі (про тканину, малюнок тощо).
3. Розм. Пронирливий, спостережливий, уважний.
Категорія: О
-
очко
1. Одиниця рахунку в деяких іграх, спортивних змаганнях, а також оцінка успішності дій, результатів тощо.
2. Невеликий круглий отвір, проріз, вічко (наприклад, у голці, у шкіряному поясі, у гральній кістці).
3. Гральна карта з зображенням однієї або декількох фігур у вигляді круглих плям (пікове очко, червове очко).
4. Застаріла назва знака пунктуації — крапки (.) або двокрапки (:).
5. У техніці — позначка, поділка на шкалі вимірювального приладу.
6. У ботаніці — брунька на бульбі картоплі, з якої розвивається пагін.
-
очковий
1. Який стосується окулярів, призначений для них або має відношення до коригування зору за допомогою оптичних лінз.
2. У спорті (перш за все в більярді та снукері): який стосується системи підрахунку очок, пов’язаний з кількістю набраних очок або їх записуванням.
-
очкування
1. (спорт.) У футболі та інших ігрових видах спорту — тактична дія, мета якої — зберегти поточний рахунок гри, уникаючи ризикованих атак і зосереджуючись на обороні, часто з метою гарантованого отримання необхідного для успіху результату (наприклад, виходу з групи).
2. (перен., неодобр.) Поведінка, що характеризується надмірною обережністю, небажанням ризикувати, прагненням до мінімізації будь-яких дій задля збереження поточного стану речей, часто зі страхом програшу або втрат.
-
очкувати
1. У карткових іграх — уникати взяття чергової взятки, зокрема в грі “очко”, з метою не перебрати загальну суму очок або уникнути інших невигідних наслідків за правилами гри.
2. Переносно, у розмовному мовленні — проявляти надмірну обережність, боятися ризику, ухилятися від рішучих дій або взятих зобов’язань через невпевненість або страх.
-
очкуватися
1. (розм.) Відчувати страх, нерішучість перед чимось; боятися, вагатися, особливо перед виконанням ризикованої або небезпечної дії.
2. (жарг.) Відмовитися від задуманого, не виконати обіцяного через боягузтво або обережність; злякатися наслідків.
-
очкур
1. Шнур, тасьма або ремінець, що вставляється в спеціальну облямівку (очкурний хід) у верхній частині штанів, спідниці, шортів тощо для їх затягування та утримання на талії.
2. (у техніці) Гнучкий елемент (трос, ланцюг, канат), призначений для з’єднання, кріплення або передачі зусилля в деяких механізмах або конструкціях.
-
очкурець
1. Рідкісний варіант написання прізвища українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Очкура (1880-1942).
2. У місцевій топоніміці — народна назва певної місцевості, пагорба або урочища, що походить від прізвища власника або мешканця на прізвище Очкур (Очкуренко).
-
очкурник
1. Тонкий шнур, ремінець або тасьма, що вставляється в очкур (спеціальну обшивку з отвором) у верхній частині штанів, шортів, спідниці тощо для їх затягування та утримання на талії.
2. Рідкісне, застаріле позначення самого очкура — обшивки з каналом для шнурка.
-
очкурня
1. Рідкісна назва для пояса, особливо широкого або шкіряного, яким підперезували верхній одяг (світку, кожух тощо).
2. У переносному значенні — стан крайньої скрути, безвихідного становища, коли доводиться туго затягувати «очкур» (перев’язь, пояс).