Ортокетон — у хімії: рідкісна форма кетонів, в якій карбонільна група (>C=O) приєднана до двох атомів кисню, утворюючи структуру типу R-C(O)-O-R’ (де R та R’ — органічні залишки); нестійкі сполуки, що є естерами ортокетонової кислоти.
Категорія: О
-
ортокислота
1. (хімія) Один з трьох ізомерів фосфорної кислоти (H₃PO₄), що є оксокислотою фосфору та основним промисловим продуктом; ортофосфорна кислота.
2. (хімія, заст.) Загальна назва для оксокислот, у молекулах яких кількість гідроксильних груп (-OH), пов’язаних з центральним атомом, дорівнює його максимальній валентності (наприклад, ортокремнева кислота H₄SiO₄), на відміну від мета- та інших поліконденсованих кислот.
-
ортокислотний
1. (хімія) Стосовний до ортокислоти, що має до неї безпосереднє відношення або є її похідною.
2. (хімія) Такий, що містить максимальну кількість гідроксильних груп, характерну для певного елемента в його вищому ступені окиснення (наприклад, ортокремнева кислота H₄SiO₄).
-
ортокислотність
Хімічна властивість деяких сполук, зокрема гідроксидів металів, проявляти кислотні властивості лише після їхнього попереднього зв’язування з водою (гідратації) з утворенням ортокислот.
-
ортоклаз
1. Мінерал класу силікатів, різновид польового шпату (KAlSi₃O₈), що кристалізується в моноклінній системі; безбарвний, білий або рожевий, важлива породотвірна мінеральна речовина гранітів та інших гірських порід.
-
ортоконхоїда
Ортоконхоїда — плоска алгебраїчна крива четвертого порядку, що утворюється на основі конхоїди Нікомеда, коли полюс розташований на перпендикулярі (нормалі) до напрямної прямої.
-
ортолани
1. (італ. Ortolani) — італійське прізвище.
2. (італ. ortolani, множина від ortolano — городник) — в італійській кухні: традиційна весняна страва з тушкованих молодих овочів (зазвичай артишоків, квасолі, гороху, цибулі тощо).
3. (лат. Emberiza hortulana) — птах родини вівсянкових, відомий в українській мові як **городова вівсянка**; дрібний співочий птах із оливково-сірим забарвленням, поширений у Європі та Західній Азії.
-
ортоліт
1. Ортоліт — власна назва літературного об’єднання українських письменників-авангардистів, яке існувало у Львові в 1929–1931 роках; до його складу входили Богдан-Ігор Антонич, Петро Козланюк, Степан Тудор та інші.
2. Ортоліт — назва однойменного літературного альманаху, виданого цим об’єднанням у 1932 році.
-
ортологічний
1. Стосовний до ортології; такий, що відповідає нормам правильного (літературного) вживання мовних одиниць (слів, словосполучень, граматичних форм).
2. У біології та медицині: стосовний до ортології як розділу біології, що вивчає закономірності нормальної життєдіяльності організму; такий, що відповідає нормі, правильній будові чи функції.
-
ортологія
1. Розділ лінгвістики, що вивчає правильність мовлення, норми літературної мови та правила вживання слів, їх форм і конструкцій.
2. У біології (застаріле) — наука про будову живих організмів; анатомія.