Словник Української
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай долонею або пласким предметом, спричиняючи гучний звук удару.
2. Перен. різко сказати, вимовити щось або різко зреагувати словесно.
3. Різко та швидко вистрілити, випалити (про зброю).
4. Розм. Швидко та з натиском випити алкогольний напій (горілку).
1. Різко, з силою вдаритися об щось, зіткнутися з чимось, зазвичай з гучним звуком.
2. Перен. Різко, несподівано втрутитися в щось, вдарити в чомусь, проявити себе рішуче (часто з негативним відтінком).
3. Розм. Швидко, різко рушити, кинутися кудись.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “луска” — дуже маленька, тонка луска.
2. (у кулінарії) Тонкий, крихкий, часто квадратної форми шматочок тіста, що використовується для приготування печива, тортів або інших кондитерських виробів.
3. (переносно) Дуже тонкий, маленький і плаский шматочок чого-небудь (наприклад, шоколаду, льоду, мила).
1. (діал.) Тонка пластина, шматочок, скибочка чогось (переважно їстівного), що відкололася, відламалася або відрізана; лузка, лущина, лушпайка.
2. (діал.) Верхній тонкий шар, оболонка, плівка на чомусь; луска, лушпиння.
3. (діал., рідк.) Невелика частина, уламок, осколок чогось твердого.
1. (від нім. Lustkugel) — декоративна кулька зі скла або іншого матеріалу, що використовувалася для прикрашання інтер’єрів, часто як елемент люстри або світильника; блискуча кулька, що відбиває світло.
2. (переносно, рідко) — яскравий, привабливий, але часто порожній або марнославний предмет чи явище, що привертає увагу лише зовнішнім виглядом.
1. (історичне) Назва однієї зі східнослов’янських племінних груп або території її проживання, що згадується в давніх джерелах (наприклад, у “Повісті временних літ”) поряд із бужанами, волинянами, деревлянами; за однією з версій, предки сучасних лужичан, за іншою — група, що мешкала в басейні Західного Бугу.
2. (топонім) Рідкісна назва окремих географічних об’єктів (наприклад, річки) на території України, що, ймовірно, походить від історичної назви племені.
1. (діал.) Те саме, що луд: шкіра, знята зі звіра разом із шерстю; хутро.
2. (діал.) Шкура, шкіра тварини; також про людську шкіру.
3. (діал., перен.) Верхній одяг, кожух.
Лутеолін — природна сполука з групи флавонів, флавоноїд, що міститься в багатьох рослинах (наприклад, в петрушці, селері, ромашці), має жовтий колір та виявляє антиоксидантну, протизапальну та протипухлинну активність.
1. Послідовник протестантського вчення Мартіна Лютера, прибічник лютеранства.
2. Заст. Той, хто виступає проти чого-небудь, бунтар, іконоборець.
1. (історичне) Дерев’яна палиця, кийок, ломака, якою колись били засуджених, здійснюючи покарання шляхом биття по тілу.
2. (переносне) Суворе покарання, кара, тяжке випробування; те, що спричиняє страждання або пригнічує.