drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • лупесатися

    1. (діал.) Розкриватися, розквітати, розпускатися (про квіти, бруньки).

    2. (діал., перен.) Ставати балакучим, розмовляти багато і з захопленням; оживати, розрухатися.

  • лупесиння

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (сучасна адміністративно-територіальна належність може уточнюватися).

    2. Історична назва місцевості або поселення на Прикарпатті, що згадується в архівних документах.

  • лупеха

    1. Рідкісна діалектна назва для великої, широкої листкової пластини, зокрема лопуха або латаття.

    2. У переносному значенні — про людину, яка поводиться незграбно, неуважно або повільно (застосовується переважно в жартівливому або зневажливому контексті).

  • лупи

    1. Множина від слова “лупа” — оптичні прилади з однією або кількома лінзами для розглядання дрібних предметів, що збільшують їх зображення.

    2. Розмовна назва очок (зазвичай у множині).

    3. (у біології) Тонкі плівки, луски, шари, що покривають поверхню деяких організмів, тканин або утворень (наприклад, лупи цибулини).

  • лупийр

    Лупийр — власна назва, що позначає персонажа з серії відеоігор “The Legend of Zelda”, який є одним з головних антагоністів, зокрема у грі “The Legend of Zelda: Majora’s Mask”. Це злий клоун або блазень, який керує мандрівним ярмарком та володіє магічною маскою, що надає йому силу.

  • лупина

    1. Тверда оболонка деяких плодів, насінин або зерен, яка зазвичай відокремлюється від їстівної частини; шкаралупа, лушпайка (наприклад, соняшникова, гарбузова, яєчна лупина).

    2. Зневажлива назва для старої, зношеної, незручної або невдалої речі, часто вживається стосовно транспортного засобу (автомобіля, човна тощо).

    3. Рідкісне, діалектне або застаріле позначення для луски (на рибі, пласкій парші).

  • лупир

    1. (діал.) Те саме, що лупа: великий, випуклий, витрішкуватий очний яблук; також про саме око.

    2. (діал., перен.) Про людину з великими, витрішкуватими очима.

  • лупити

    1. Сильно бити, вдаряти когось або щось, зазвичай зі звуковим ефектом (лускотом, тріском).

    2. Розколювати, розбивати щось тверде (наприклад, горіхи, яйця) для отримання вмісту.

    3. Розмовне: дуже швидко бігти, їхати або інтенсивно щось робити.

    4. Розмовне, переносне: брати зависоку ціну, обдирати когось грошей.

    5. Діалектне: знімати шкіру, кору, лушпиння; очищати від оболонки.

  • лупитися

    1. Розколюватися, тріскатися, розпадатися на частини від удару, тиску або виснаження (про тверді предмети, переважно з дерева, каменю тощо).

    2. Розкриватися, відкриватися з тріском, розколом (наприклад, про бруньки, квіткові бутони, насіннєві коробочки).

    3. Розділятися, відшаровуватися, відставати пластами (про матеріали, покриття тощо).

    4. Розриватися, давати тріщину (про шкіру на тілі від спеки, морозу, хвороби).

    5. У розмовній мові — битися, вдарятися об щось з силою.

  • лупій

    1. Розмовна назва української монети номіналом 1 копійка.

    2. Застаріла назва дрібної розмінної монети, гроша невеликої вартості (застосовувалося і в множині: “лупії”).