1. Стосовний до Лучини (річки в Україні), що стосується Лучини, властивий Лучині.
2. Стосовний до Лучини (населеного пункту), що стосується Лучини, властивий Лучині.
Категорія: Л
-
лучист
1. (історичний термін) Представник російської релігійно-філософської секти «лучистих», що виникла на початку XX століття та проповідувала культ «життєдайних променів» як джерела духовного оновлення.
2. (астрономічний термін, заст.) Той, хто вивчає променистість небесних тіл; рідко вживаний синонім до «астрофізик» або «радіоастроном».
-
лучити
1. (застаріле) З’єднувати, поєднувати, сполучати щось із чимось.
2. (діалектне) Траплятися, ставатися, відбуватися.
3. (у літературних та історичних текстах) Зводити, скликати, збирати разом (наприклад, людей, військо).
-
лучитися
1. (заст.) З’єднуватися, поєднуватися в одне ціле; об’єднуватися.
2. (заст.) Траплятися, ставатися, відбуватися (про подію, явище).
3. (діал.) Зустрічатися, сходитися з кимось.
-
лучка
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лука” — невелика лука, ділянка лугової землі серед лісу чи поля.
2. Рідкісне позначення невеликого лугу, зазвичай вкритого травою, що розташований у низинній місцевості або біля води.
3. У деяких регіонах — назва невеликого поляглого місця в лісі, галявини.
-
лучковість
Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.
-
лучкуватий
Який має форму, вигляд або структуру, подібну до лучка (невеликої луки).
Який складається з лучків або має їх у своїй структурі.
-
лучкуватість
1. Властивість або стан, що характеризується наявністю променів, променистою будовою або структурою, подібністю до пучка (лучки).
2. У ботаніці — морфологічна ознака, згідно з якою певні частини рослини (наприклад, суцвіття, листя, коренева система) мають променисте, пучкоподібне розташування.