Словник Української
1. (у давньогрецькому мистецтві) тип керамічної посудини для пахощів або ароматичних олій, що має високе вузьке горло, довгу ручку та часто виготовлявся у формі жіночої фігурки.
2. (у сучасній археології та мистецтвознавстві) термін для позначення характерної форми давньогрецького вазопису або конкретної вази, описаної у пункті 1.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал.) Дійство або час, пов’язані з виготовленням луття (дерев’яних бондарних виробів, посуду з латою); бондарство.
1. Технічний елемент у фігурному катанні — стрибок з внутрішнього ребра одного ковзана з обертанням у повітрі на один з половиною обертів і приземленням на зовнішнє ребро іншого ковзана назад.
2. Рідкісне прізвище німецького походження, яке може зустрічатися в Україні.
1. Морська хижа риба родини луфаревих (Pomatomidae), поширена в тропічних і помірних водах, цінний промисловий об’єкт; синьо-зелений луфар (Pomatomus saltatrix).
2. Рід риб родини луфаревих, до якого належить один сучасний вид — луфар синьо-зелений.
3. Заст. або діал. Про зухвалу, нахабну, агресивну людину; задирака, нахаба.
1. Місто районного значення в Московській області Росії, адміністративний центр Луховицького району, розташоване на лівому березі річки Оки.
2. Залізнична станція на лінії Москва — Рязань, розташована в однойменному місті.
1. Лухті — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
2. Лухті — власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, Вижницькому районі.
1. Мешканець або уродженець міста Луцьк.
2. Рідка, переважно історична назва жителя Волині.
1. Діалектна назва (західноукраїнські говірки) для великого дерев’яного посуду, діжки, кадки або коритоподібного ящика, часто використовуваного для замісу тіста, зберігання борошна або інших сипучих продуктів.
2. У переносному значенні — людина грубого, незграбного або великого на вид; те саме, що «дюдя», «гігант» (розмовно, часто іронічно або зневажливо).
Луципер — власна назва персонажа українського фольклору, зокрема вертепної драми, що походить від імені біблейсього царя Ірода; комічний, гротескний образ тирана, якого в п’єсі супроводжує військо, що зазвичай складається з одного солдата.
Луципер — уживана в народі назва для злого, жорстокого та свавілього начальника або пана; деспот (переносне значення, що виникло на основі фольклорного образу).
1. Місто в Україні, адміністративний, економічний та культурний центр Волинської області, розташоване на річці Стир; один із найдавніших історичних центрів України.
2. Історична назва однієї з найдавніших частин (районів) міста Луцька — Верхнього замку (заснованого у ХІ–ХІІ ст.), що була обнесена оборонним валом і часто вживалася в літописах для позначення всього міста.