Категорія: Л

1. Жінка, яка працює на посіві, обробітку, збиранні або первинній переробці льону.

2. Сільськогосподарська машина, призначена для збирання (зрізування) льону-довгунця.

Галузь рослинництва, що займається вирощуванням льону-довгунця для отримання волокна.

Напрям сільського господарства, спеціалізований на культивуванні льону як технічної культури.

Льон-довгунець — сорт льону звичайного (Linum usitatissimum), що характеризується високим (до 125 см) негіллястим стеблом, вирощуваний переважно для отримання волокна.

1. (діал.) Зменшувально-пестлива форма до слова “льон” — молодий, ніжний льон або невелика ділянка, засіяна льоном.

2. (бот.) Місцева назва деяких рослин родини льонових, зокрема льону багаторічного (Linum perenne) та льону жовтого (Linum flavum).

3. (топонім) Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Львівській області.

1. Велика ділянка землі, засіяна льоном; льоновище.

2. Застаріла назва для стебла льону, льняної соломи.

1. Рідкісний вид дрібних качок з родини качиних (Mergellus albellus), що гніздиться в північних лісах Євразії та відрізняється яскраво-білим оперенням самця з чорними ділянками.

2. Мисливська та зоологічна назва самця цього виду птахів.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лутка” — невелика лука, невеликий згин ріки, що утворює вигнуту ділянку берега.

2. (у діалектах, зокрема поліських) Невелика, часто заболочена, улоговина або низина серед лісу; мокре місце.

3. (переносно, рідко) Про щось незначне за розміром або глибиною, що нагадує маленький вигин або заглиблення.