Словник Української
1. (від лат. lustrum — п’ятиріччя) У Стародавньому Римі — податок, який сплачувався громадянами кожні п’ять років після проведення цензу та очищення (люстрації).
2. (заст.) Велика, масивна свічка, яка використовувалася під час церковних обрядів або урочистих свят.
1. Спеціаліст, який здійснює люстрацію — офіційну перевірку особи на відповідність її минулої діяльності законодавству та можливість обіймати певні державні посади, зокрема в рамках процесу очищення влади від осіб, пов’язаних з колишнім тоталітарним режимом або корупційними діями.
2. Історична посада в Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському — урядник, який проводив люстрацію (ревізію) королівських земель, маєтків, доходів для складання офіційного опису та оцінки.
3. Художник, який створює ілюстрації, орнаменти, мініатюри або займається художнім оформленням рукописних книг.
Процес перевірки осіб, які претендують на або займають ключові посади в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також у деяких сферах суспільного життя, на причетність до діяльності колишніх репресивних органів тоталітарних режимів, з метою запобігання впливу таких осіб на розвиток демократичної держави.
Історично: періодична перевірка (ревізія) документів, звітів про доходи та витрати державних установ, а також перевірка чиновників на чесність та відповідність посадам, що проводилася в Речі Посполитій та інших європейських країнах.
У широкому сенсі: очищення, очищення від чогось застарілого, шкідливого; публічне розкриття інформації про минулу діяльність осіб, що суперечить нормам демократії та правам людини.
Люмогаліон — власна назва рідкісного мінералу, гідроксиду-фосфату кальцію та алюмінію, який зустрічається у вигляді дрібних кристалів або їх скупчень.
Люмогаліон — власна назва фантастичного артефакту, магічного кристала або джерела світла в літературних творах (переважно фентезі) та рольових іграх.
1. Представник декласованих верств населення (злиденнілі, безробітні, безпритульні тощо), який втратив зв’язок зі своїм соціальним середовищем, має маргінальну поведінку та не має власності.
2. Людина, яка демонструє низький рівень культури, нехтує загальноприйнятими нормами моралі та суспільними цінностями.
Процес соціальної деградації, внаслідок якого окремі особи або цілі верстви населення втрачають зв’язок зі своїм соціальним прошарком (наприклад, робітничим класом, селянством), стають маргіналами та опускаються до рівня люмпенів, тобто соціального “дна”.
Соціальне явище, що характеризується зростанням частки люмпенів у структурі суспільства, знеціненням праці, втратою професійних навичок та соціальних орієнтирів.
1. Який набув рис люмпена; що характеризується поведінкою, світоглядом чи способом життя, властивим люмпенам (соціальним низам, декласованим елементам).
2. Який перебуває у стані соціальної деградації, втратив стабільне суспільне становище, професійні навички та соціальні зв’язки.
3. Про групу, прошарок населення: що перетворився на люмпенів внаслідок економічних чи соціальних потрясінь.
1. Перетворюватися на люмпена, втрачати соціальні зв’язки, професійні навички та стабільність, опускатися до стану декласованого, соціально дезорієнтованого елемента.
2. Втрачати культурні, моральні чи інтелектуальні цінності, опускатися до примітивного способу життя та мислення, властивого люмпенам.
1. Суспільна група осіб з вищою освітою або інтелектуальними професіями, які внаслідок соціально-економічних обставин втратили свій професійний статус, стабільне місце в суспільстві та моральні орієнтири, демонструють соціальну апатію, цинізм та схильність до маргінальної поведінки.
2. Зневажливе позначення представників інтелігенції, які, на думку мовця, відрізняються низьким рівнем професійної культури, безпринципністю, конформізмом або зрадою інтелектуальних ідеалів заради матеріальної вигоди.
1. Соціальний шар декласованих елементів (злочинців, жебраків, волоцюг, осіб без певного заняття та постійного місця проживання), які втратили зв’язок зі своїм соціальним класом, не беруть участі у суспільно-корисній праці та живуть випадковими заробітками.
2. У марксистській теорії — найнижчий прошарок пролетаріату, що характеризується соціальною та політичною пасивністю, нездатністю до організованої боротьби за свої інтереси.