Словник Української
1. Жіноче особове ім’я латинського походження (від lux — «світло»), аналогічне до українського імені Світлана.
2. У техніці: одиниця вимірювання освітленості в системі СІ, що дорівнює освітленості поверхні площею 1 квадратний метр при світловому потоці в 1 люмен, що падає на неї. Позначається «лк». (Від лат. lux — «світло»).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Розмовна назва річки Люшнянки, що протікає через однойменне село та є правою притокою річки Лімниця.
1. Назва шостого ступеня діатонічного звукоряду, а також музичного звуку, що відповідає цьому ступеню.
2. Умовне позначення тональності ля мажор (A-dur) або ля мінор (a-moll) у музичній нотації.
1. Музичний термін, що позначає ноту “ля”, понижену на півтону; позначення цієї ноти в нотному записі.
2. Клавіша, яка відповідає цій ноті на музичних інструментах (наприклад, фортепіано).
1. Пов’язаний з нотою ля-бемоль (A♭), що є звуком на півтону нижчим від ноти «ля»; такий, що використовує або містить цю ноту.
2. Побудований на основі тональності ля-бемоль мажор або ля-бемоль мінор (напр., ля-бемольна тональність, ля-бемольний акорд).
1. Жіночий відповідник до слова “Лявони” — жінка або дівчина з роду Лявони, який вважається одним із легендарних прабатьків литовського народу.
2. Заст., перен. Жінка литовського походження; литовка.
1. Який стосується села Лягави (Лягова) на Львівщині, пов’язаний із ним.
2. У складі власних назв: Лягівський (Лягівська) — стосовно історичної місцевості, наприклад, “Лягівський шлях”.
Лягання — діалетна назва села Лягавщина в Чернігівській області, що історично використовується місцевими жителями.
Лягання — народна назва місцевості, балки або урочища, пов’язаної з дієсловом “лягати” (відпочивати, розташовуватися на нічліг), часто зустрічається в топоніміці України.
1. Приймати лежаче положення, кластися; розташовуватися для відпочинку або сну.
2. Про тварин: сідати, присідати на землю (частіше про велику рогату худобу).
3. Про рослини, посіви: падати на землю, пригинатися до ґрунту (від вітру, дощу або через ріст).
4. Розміщуватися, простягатися на якійсь поверхні (про предмети, явища).
5. Покривати собою якусь поверхню (про сніг, туман, імлу тощо).
6. Лягати під когось, щось — підкорятися, поступатися чи поступатися своїми принципами.
1. (про тварин) Приймати лежаче положення, лягати на землю.
2. (про сніг, іній) Покривати поверхню рівним шаром, падаючи та залишаючись на ній.
3. (розм.) Лягати спати, відходити до сну.