1. Виявляти сильний гнів, лють; шаленіти від злості, бути розлюченим.
2. (Про стихію, природні явища тощо) Проявлятися з великою силою, шаленіти, бути несамовитим.
3. (Заст.) Ставати лютішим, жорстокішим; дичавіти (про звіра).
Словник Української
1. Виявляти сильний гнів, лють; шаленіти від злості, бути розлюченим.
2. (Про стихію, природні явища тощо) Проявлятися з великою силою, шаленіти, бути несамовитим.
3. (Заст.) Ставати лютішим, жорстокішим; дичавіти (про звіра).
1. Стосовний до Люфтваффе (німецьких військово-повітряних сил, особливо періоду Другої світової війни), що належить або характерний для них.
2. Стосовний до німецької авіації або авіації країн Осі загалом у контексті Другої світової війни.
1. Вільний хід, невеликий зазор між сполученими деталями механізму, що дозволяє їм відносне переміщення.
2. (переносно) Відхилення від заданих параметрів, невеликий простір для маневру або свободи дій у певних рамках.
Люфтваффе — назва повітряних сил збройних сил Німеччини в період з 1935 по 1945 рік, один з основних видів військ нацистської Німеччини під час Другої світової війни.
Люфтваффе — сучасні повітряні сили Федеративної Республіки Німеччина, що були відновлені у 1956 році як складова частина НАТО.
Пристрій для вимірювання величини люфту (зазору) у вузлах механізмів, зокрема в рульових керуваннях транспортних засобів.
1. В авіації — коротка пауза під час виконання фігур вищого пілотажу, коли літак рухається за інерцією, а двигун працює на мінімальних оборотах.
2. У розмовній мові — період тимчасового затишшя, перерви в активній діяльності або процесі.
1. Багаторічна кормова рослина родини бобових з трійчастими листками та дрібними квітками, зібраними в китиці, цінна високим вмістом білка та вітамінів, що широко використовується на зелений корм, сіно та силос.
2. Рід рослин (Medicago) родини бобових, до якого належить ця кормова культура, а також низка інших видів.
1. Рід однорічних або багаторічних трав’янистих рослин родини бобових, до якого належать кормові та медоносні культури, зокрема люцерна посівна.
2. Розмовна назва для самого поля, засіяного люцерною, або великої ділянки, де вона росте.
1. Поле, на якому вирощували або вирощують люцерну.
2. Місце, де колись росла люцерна; залишена ділянка після люцерни.
1. Стосований до люцерни, властивий їй; призначений для вирощування, зберігання чи переробки люцерни.
2. Зроблений з люцерни, що містить у собі люцерну.