Категорія: Л

  • лямбда

    1. Назва одинадцятої літери грецького алфавіту (Λ, λ), що позначає звук [l].

    2. У математиці — позначення власного значення, параметра, довжини хвилі або сталої величини.

    3. У фізиці — позначення довжини хвилі, лінійної густини, теплопровідності або радіоактивної сталої розпаду.

    4. У біології — один із варіантів білка або вірусу (наприклад, лямбда-фаг).

    5. У програмуванні — позначення анонімної (безіменної) функції.

    6. У автомобільній промисловості — позначення лямбда-зонда (кисневого датчика) або коефіцієнта надлишку повітря в паливній суміші.

  • лямбдаметр

    1. (медицина, біологія) Прилад для вимірювання оптичної густини (абсорбції світла) рідин, що використовується, зокрема, для кількісного аналізу результатів імуноферментного аналізу (ІФА) та інших біохімічних досліджень; синонім — спектрофотометр для мікропланшет.

    2. (техніка) Застаріла назва вимірювального приладу для визначення лінійного розширення металів при нагріванні.

  • лямбліоз

    1. Медичний термін, що позначає паразитарне захворювання, спричинене найпростішими організмами роду Lamblia (Giardia), яке характеризується переважно ураженням тонкого кишечника та порушенням функцій травної системи; синонім — гіардіаз.

  • лямбліозний

    1. Стосуючися до лямблій, викликаний ними або пов’язаний із цими паразитичними найпростішими (наприклад, про лямбліоз — інфекційне захворювання).

    2. Хворий на лямбліоз; такий, що страждає від лямблій.

  • лямблія

    Лямблія — рід паразитичних одноклітинних мікроорганізмів (жгутикових), що мешкають у кишечнику людини та інших хребетних, збудник лямбліозу.

    Лямблія — загальна назва представників роду Lamblia (наприклад, Lamblia intestinalis), що є синонімом до сучасного наукового найменування Giardia.

  • лямець

    1. (від нім. Lamm — ягня) М’яка шкіра, виділена з овечої або ягнячої туші, що використовується у галантерейному та швейному виробництві.

    2. (переносне значення) Про людину, яка легко піддається впливу, не має власної волі; безхарактерна, м’якотіла людина.

  • лякання

    1. (діал.) Дія за значенням дієслова “лякати” — викликання почуття страху, переляку; наведення жаху, сполошування.

    2. (діал.) Стан за значенням дієслова “лякатися” — відчуття страху, переляк, тривога.

    3. (діал.) Те, що викликає страх; щось страшне, моторошне.

  • лякати

    1. Викликати у когось почуття страху, зляку; наводити переляк, тривогу.

    2. Загрожувати комусь чимось неприємним, небезпечним з метою викликати страх.

    3. (у пасивному стані) Відчувати страх, боятися когось або чогось (частіше про тварин).

  • лякатися

    1. Відчувати страх, боятися когось або чогось; налякатися.

    2. (перен.) Піддаватися сумнівам, ваганням; боятися наслідків чогось.

  • лякливий

    Який легко лякається, схильний до ляку; боязкий, полохливий.

    Який виражає ляк, сповнений ляку; тривожний.