drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Л

  • ляд

    1. (заст.) Те саме, що лядина — неплодюча, незасіяна ділянка землі; перелог, цілина.

    2. (діал.) Лісова галявина, прогалина в лісі; безлісий горбок серед лісу.

    3. (перен., діал.) Пустка, порожнеча; щось марне або нікчемне.

  • ляда

    1. (заст.) Неплідна, погана земля; пустка, неугіддя.

    2. (заст., перев. мн.) Лісова галявина, вирубка, перелісок, де земля відпочиває під паром.

    3. (діал.) Поле, ділянка землі, яка перебуває під паром; пар.

    4. (діал.) Поле, городня земля взагалі; часто вживається у назвах місцевостей (напр., урочищ).

  • лядвенець

    1. Рід однорічних або багаторічних трав’янистих рослин родини бобових, до якого належать, зокрема, лядвенець рогатий та лядвенець чиний; деякі види використовуються як кормові культури або медоноси.

    2. Народна назва кількох видів рослин родини бобових, зокрема лядвенцю рогатого (Lotus corniculatus), що має яскраво-жовті квіти, а іноді й конюшини.

  • лядина

    1. Невеликий лісовий масив, галявина або ділянка, очищена від лісу для сільськогосподарських потреб; лісова галявина, поляна.

    2. (у західних регіонах) Неплідна, піщана або заболочена ділянка землі, непридатна для обробітку; пустка.

    3. (рідко) Місце, де вирубано ліс; лісосіка, вирубка.

  • ля-дієз

    1. Назва музичного звуку, що є підвищеним на півтону звуком «ля»; позначення цього звуку в нотному письмі.

    2. Клавіша або клапан на музичному інструменті, призначений для отримання цього звуку.

  • ля-дієзний

    1. Пов’язаний з нотою ля-дієз (A♯), що є підвищеною на півтону нотою ля; такий, що виконаний у тональності ля-дієз мажор або ля-дієз мінор.

  • лядка

    1. (діал.) Невелика дерев’яна посудина з кришкою, зроблена з цільного шматка дерева (здебільшого липи), що використовується для зберігання сипких продуктів (крупів, борошна) або рідин; невелика кадка, барильце.

    2. (діал., рідк.) Невелика відкрита дерев’яна посудина (наприклад, ночви) для господарських потреб.

  • лядник

    1. (діал.) Те саме, що ляд: великий шматок льоду, крижина; утворення з льоду, що виступає на поверхні землі взимку або ранньою весною.

    2. (діал.) Холодний, пронизливий вітер; застуджений, нездоровий повітряний потік.

    3. (перен., діал.) Про холодну, байдужу, непривітну людину.

  • лядо

    1. (діал.) Невелика ділянка землі, розчищена від лісу під город або поле, переважно на місці вирубаного лісу; галявина, поляна.

    2. (діал.) Неплідна, погана земля; пустка, неугідь.

    3. (діал.) Лісова галявина, покрита мохом; моховище, мочажина.

  • лядський

    1. Стосовний до ляхів (поляків), що стосується Польщі, поляків, польської мови або культури.

    2. (У історії) Пов’язаний з Польщею як державою, що в певні періоди мала вплив або панувала на українських землях.

    3. (Уживається як складова власних назв, наприклад, географічних об’єктів або історичних подій) Що належить або походить з Польщі, наприклад, Лядські ворота.