Словник Української
Лицемірність — якість особистості, що полягає у приховуванні справжніх (зазвичай негативних) почуттів, намірів або переконань та демонструванні натомість фальшивих, штучних, що суперечать дійсності, з метою створення вигідного враження про себе; двоєдушність, нещирість.
Лицемірність — поведінка або вчинок, що виражають таку якість; лицемірна дія, вияв двоєдушності.
1. Поведінка, дії або висловлювання, що характеризуються приховуванням справжніх намірів, почуттів або переконань та демонструванням натомість фальшивих, з метою створення вигідного враження про себе; нещирість, дволикість.
2. Риса характеру, моральна якість людини, яка схильна до такої поведінки; лицемірність як властивість.
Умисно демонструвати набір думок, почуттів або намірів, які не відповідають справжнім, переважно з корисливих або пристосувальницьких мотивів; поводитися нещиро, удавано.
Дія за значенням дієслова “лицемірствувати”; поводитися лицемірно, удавати з себе когось іншого, приховувати справжні наміри або почуття під маскою доброчесності.
Властивий лицеміру, характерний для нього; сповнений лицемірства, прикритий брехнею та облудою.
Лицемірщина — поведінка, що характеризується приховуванням справжніх намірів, почуттів або переконань під маскою доброчесності, щирості або побожності; дія або вчинок, засновані на лицемірстві.
Лицемірщина — система вчинків, моральна позиція або життєва практика, засновані на постійному лицемірстві; схильність до облудного, нещирого поводження.
1. (Про папір, картон тощо) Такий, що має з одного або обох боків гладке, біле або кольорове покриття для поліпшення якості поверхні.
2. (Про тканину, матеріал) Такий, що має на лицьовому боці спеціальну обробку, покриття або візерунок.
3. (У будівництві) Облицьований, обкладений (каменем, плиткою тощо) зовнішній бік стіни або конструкції.
1. Стосовний до лицьової сторони чого-небудь, призначений для неї або розташований на ній; фронтальний, фасадний.
2. У складі терміна «лицьова сторона»: передня, зовнішня, видима сторона чого-небудь (на відміну від виворітного боку, тилу, задньої сторони).
3. У спеціальних галузях: стосовний до обличчя людини (наприклад, лицьові м’язи, лицьова артерія).
1. Призначений для лицювання, облицювання поверхонь будівельних конструкцій, меблів тощо.
2. Який є матеріалом для зовнішнього покриття, облицювання чогось.