Категорія: Л

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Бистриці Солотвинської (басейн Дністра), що протікає в Івано-Франківській області.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лихо”, що вживається для позначення невеликої неприємності, клопоту або легкого горя.

2. (у фольклорі та діалектах) Вживається як власна назва персоніфікованого Лиха, злого духа, часто в звертаннях, прислів’ях або замовляннях.

1. (діал.) Те саме, що лишник — невелика дерев’яна посудина (часто діжка) для зберігання різних продуктів, зокрема борошна.

2. (діал.) Невелика дерев’яна мірка для сипких тіл, обсягом приблизно 1/4 четверика.

3. (діал., перен.) Людина, яка багато їсть; ненажера.

1. Те, що залишається понад необхідну, потрібну або визначену кількість; надлишок, решта.

2. (у множині, зазвичай “лишки”) Залишки, невеликі кількості чогось, що збереглися після основного використання (наприклад, їжі, матеріалів).

3. (переносне значення) Надмірність, перебільшення в проявах почуттів, поведінки тощо.

1. У соціології та економіці — соціальна група, яка виникає внаслідок надлишку осіб з певною освітою чи кваліфікацією на ринку праці, що призводить до їх часткової або повної незайнятості за фахом, зниження соціального статусу та доходів.

2. У марксистській теорії — клас, що утворюється з представників інших класів (наприклад, інтелігенції, дрібної буржуазії), які внаслідок соціально-економічних змін втратили свою попередню суспільну позицію та не інтегрувалися повністю в нову класову структуру.

1. У лінгвістиці — форма слова, що утворюється від основи дієслова за допомогою суфікса -к- (-ок-) і вказує на залишкову кількість, надлишок або решту чогось (наприклад: “пилок” — те, що залишилося від пиття).

2. У граматиці — рідкісний тип віддієслівного іменника, що виражає значення предмета, який є результатом дії або залишком після неї, і формально характеризується наявністю суфікса -ок (наприклад: “гризок”, “скибок”).

1. Архітектурний профільований виступ навколо віконного або дверного отвору, який обрамляє його зовні або всередині приміщення; також верхня горизонтальна частина такого обрамлення.

2. У столярній справі — планка, рейка, якою прикривають стик або щілину між стіною та віконною чи дверною коробкою.

Лиштовка — архітектурний елемент, дерев’яна або кам’яна планка, що обрамляє віконний або дверний отвір ззовні, захищаючи стик стіни з рамою від вологи та вітру; наличник.

Лиштовка — у техніці, горизонтальна або вертикальна конструктивна деталь (балка, планка, профіль), що використовується для обрамлення, кріплення або посилення країв чого-небудь (наприклад, ворот, шафи, елементів меблів).

Лиштовка — у розмовній мові, застаріла назва лінійки, довгої тонкої планки, що використовується для креслення прямих ліній або для вимірювання.

Лиштовочка — зменшувально-пестлива форма від слова “лиштва”, що означає невелику, вузьку дерев’яну планку або рейку, призначену для декоративного обрамлення віконних чи дверних отворів, а також для прикриття стиків між стіною та коробкою.

Лиштовочка — у технічній термінології (столярна справа, будівництво) — тонка декоративна накладка або профільована смужка, яка використовується для оздоблення та завершення країв меблів, стінних панелей або інших конструкцій.

1. Старовинна китайська міра довжини, що дорівнює приблизно 500 метрам або половині кілометра; традиційно використовувалася для вимірювання відстаней.

2. Старовинна китайська міра площі, що дорівнює приблизно 0,0667 гектара.

3. У переносному значенні — дуже велика відстань, “цілі лі” (символізує щось далеке або значне за масштабами).