Словник Української
1. (Іст.) Вільний селянин у Франції в період раннього середньовіччя, який мав особисту свободу, але залишався в певній залежності від феодала (зобов’язаний платити податки, виконувати певні повинності).
2. (Іст.) У Стародавньому Римі — колишній раб, який отримав свободу (вільновідпущеник).
1. (історичне) Старовинна міра об’єму для рідин, що використовувалася в античному світі, зокрема в Стародавньому Римі; зазвичай дорівнювала приблизно 0,275 літра.
2. (переносне, книжне) Дуже мала кількість рідини; крихта, крапля.
1. Прихильник лібералізму — суспільно-політичної течії, що ґрунтується на принципах свободи особистості, громадянських прав, рівності перед законом, приватної власності та обмеженого втручання держави в економіку.
2. Член або представник політичної партії ліберального спрямування.
3. (У розмовному вживанні) Людина з широкими, толерантними поглядами, яка визнає право на свободу думки, слова та поведінки в межах закону.
1. Процес надання більшої свободи, незалежності, зняття обмежень або пом’якшення контролю в якійсь сфері суспільного життя, економіки чи політики.
2. У економіці — політика зменшення державного регулювання та втручання в господарську діяльність, що включає скасування обмежень, приватизацію, відкриття ринків для конкуренції та зовнішньої торгівлі.
3. У політиці та суспільстві — процес розширення громадянських свобод, прав і демократичних інститутів, послаблення ідеологічного та адміністративного тиску.
1. Політична та ідеологічна течія, що ґрунтується на принципах свободи особистості, громадянських прав і свобод, обмеження втручання держави в життя суспільства та економіку, верховенства права, рівності всіх перед законом і захисту приватної власності.
2. Філософська та суспільно-політична доктрина, що проголошує індивідуальну свободу, автономію особистості, толерантність, раціоналізм та право людини на самовизначення.
3. У побутовому вживанні — надмірна поблажливість, потурання, відсутність належної вимогливості та принциповості (часто з відтінком несхвалення).
1. Який був підданий лібералізації; звільнений від надмірних обмежень, державного контролю чи монополії, став більш відкритим і вільним (переважно про економіку, торгівлю, політичну систему).
2. У поєднанні “лібералізований ринок” — ринок, де ціни, умови торгівлі та доступу визначаються переважно законами вільної конкуренції, а не державним регулюванням.
1. Проводити політику лібералізму, надавати більше свободи, послаблювати державний контроль у якійсь сфері суспільного життя, економіки тощо.
2. Робити більш вільним, гнучким, менш обмежуючим; пом’якшувати, послаблювати (правила, норми, вимоги).
1. Ставати більш ліберальним, набувати ознак лібералізму; звільнятися від консервативних, обмежувальних норм, ставати більш толерантним, відкритим до нових ідей.
2. Про економіку, торгівлю, законодавство тощо: ставати вільнішими, позбавлятися державних обмежень, монополій, надмірного регулювання; переходити до більш вільної, ринкової системи.
3. Про політичну систему: перетворюватися на більш демократичну, що ґрунтується на принципах політичної свободи, громадянських прав та плюралізму.
1. У Стародавньому Римі — свята на честь бога виноградарства та родючості Лібера (Вакха), що відзначалися 17 березня і супроводжувалися веселощами, жертвопринесеннями, театральними виставами та вільністю поведінки.
2. (переносне значення) Нестримане, розгульне веселощі, бенкет; розпуста.
1. Жінка, яка дотримується ліберальних політичних, соціальних або економічних поглядів; прихильниця лібералізму.
2. Розм. Жінка з широкими, толерантними поглядами, яка визнає свободу особистості та суспільних інститутів; протилежність консерваторці або догматичці.
3. Заст. Учений-жінка, яка займалася вивченням вільних мистецтв (у середньовічних університетах).