1. Рідкісне українське прізвище.
2. (діал.) Місцева назва рослини з родини гвоздикових — смілки лісової (Silene nutans) або смілки повстистої (Silene coronaria).
Категорія: Л
-
лишати
1. Залишати когось або щось на місці, не брати з собою; покидати.
2. Припиняти перебування десь, йти звідкись; залишати якесь місце.
3. Не використовувати, не витрачати щось; зберігати для майбутнього.
4. Передавати щось у спадок, у власність або на зберігання комусь іншому.
5. Ставати причиною появи якогось стану, відчуття, наслідку (наприклад, лишати враження, слід).
6. Переставати бути кимось або чимось, втрачати якийсь стан, якість.
-
лишатися
1. Залишатися десь, не йти, не відходити звідкись; залишатися в якомусь стані, положенні.
2. Продовжувати існувати, зберігатися після чогось, залишатися в наявності.
3. Бути відданим, призначеним комусь, чомусь у результаті розподілу, поділу, спадку тощо.
4. Бути зобов’язаним щось зробити, взяти на себе якісь обов’язки.
-
лише
1. Обмежувальна частка, що вживається для виділення, обмеження кількості, ступеня, ознаки тощо; тільки, виключно.
2. Уживається для підсилення значення слова, після якого стоїть; навіть, уже, аж.
3. У сполученні зі сполучниками «як», «що», «коли» та ін. утворює складносурядні сполучення зі значенням негайної послідовності дій; тільки, ледве.
-
лишений
1. Той, кого позбавлено чогось, хто не має чогось (матеріальних благ, можливостей, якостей тощо).
2. Той, хто не володіє якоюсь властивістю, ознакою або якістю.
3. У стані, коли людина не має змоги мати щось або користуватися чимось.
-
лишень
Лишень — діалектний варіант сполучника “лише”, що вживається для вираження обмеженості дії, ознаки або предмета; те саме, що “тільки”, “лиш”.
-
лібексин
Лібексин — міжнародна торгова назва лікарського препарату протикашльової дії, діючою речовиною якого є преноксдиазін.
Лібексин — лікарський засіб, що застосовується для пригнічення сухого непродуктивного кашлю різного походження, діє периферично, зменшуючи чутливість рецепторів дихальних шляхів.
-
лібела
1. (від лат. libella — рівень) Точкова лінія, що з’єднує точки з однаковою абсолютною висотою на топографічній карті або плані; горизонталь, ізогіпса.
2. (від лат. libella — чаша ваг) Старовинна одиниця ваги, що використовувалася в країнах Європи, приблизно рівна 1/2 скрупула або близько 0,5–0,6 грама.
3. (від лат. libellus — листок, книжечка) У середньовічній палеографії — короткий напис, позначка (часто ініціали або герб власника) на книжковій застібці, корінці чи обрізі книги.
-
лібель
1. (від нім. Libelle) Тонка скляна ампула з рідиною та бульбашкою повітря, що встановлюється в будівельних та геодезичних інструментах (рівень, теодоліт) для точного горизонтального або вертикального позиціонування; рівнева важельна головка.
2. (перен., розм.) Стан повної рівноваги, спокою, збалансованості (зазвичай у виразі «тримати в лібелі»).
-
лібелярний
1. (у ботаніці) що стосується пелюсток, має форму пелюстків або схожий на них; пелюстковий.
2. (у зоології) що стосується губ або має форму губи; губний.