Словник Української
1. Зменшувальна форма від слова “ложка”: невелика ложка, зазвичай чайна або десертна, призначена для вживання їжі, розмішування напоїв або дозування ліків.
2. (анатомія) Частина вуха: заглиблення у формі чашечки між ніжкою та чашкою стремена у середньому вусі.
3. (техніка) Невеликий ковш або черпак робочого органу землерийної, будівельної чи харчової машини (наприклад, екскаватора, механізованої лопати).
1. Майстер, який виготовляє дерев’яні ложки або торгує ними.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
1. Місце для лежання, постіль, ліжко (зазвичай про примітивне, незручне або тимчасове).
2. Місце, де щось лежить, залягає (наприклад, про поклади корисних копалин).
3. Рідковживане позначення русла річки, дна водойми.
1. Покласти, розмістити когось, щось у лежачому положенні або на якійсь поверхні.
2. Направити, спрямувати щось на когось, на щось (наприклад, погляд, думки).
3. Покласти, накласти щось як обов’язок, зобов’язання (наприклад, відповідальність, покарання).
4. Покласти, вкласти щось у щось (наприклад, гроші в банк, надію в людину).
5. Покрити поверхню чимось, наклавши поверх (наприклад, лак на дерево, фарбу на стіну).
6. У техніці: прокласти, встановити щось для функціонування (наприклад, кабель, труби, фундамент).
1. Столовий прилад у вигляді невеликої лопатки з опуклою частиною на довгому руків’ї, призначений для їжі рідких або сипких страв, а також для перемішування, накладання їжі.
2. Міра об’єму рідин і сипких речовин, що приблизно відповідає об’єму столовий ложки (зазвичай 15-18 мл).
3. Частина музичного інструменту (наприклад, баяна), дерев’яний корпус, до якого кріпляться мехи.
4. У техніці — деталь, лопатка певної форми в різних механізмах (наприклад, ложка екскаватора).
5. У розмовній мові — про щось, що має подібну вигнуту форму (наприклад, “ложка човна”).
1. Майстер, який виготовляє дерев’яні ложки.
2. Продавець дерев’яних ложок.
3. Заст. Той, хто носить ложки, посудник (у побуті багатолюдної родини, наприклад, у запорозьких козаків).
Хірургічний інструмент, що поєднує функції ложечки (для вилучення вмісту) та розпатора (тупого розвідника або лопатки для відділення тканин), зазвичай використовується в оториноларингології та нейрохірургії.
1. Стосовний до ложкарства — народного промислу з виготовлення дерев’яних ложок та інших виробів з дерева.
2. Призначений для ложкарства, пов’язаний з процесом виготовлення ложок.
3. Зроблений, виготовлений у стилі або техніці, характерній для ложкарства.
1. Виготовлення дерев’яних ложок як традиційне народне ремесло.
2. Мистецтво різьблення та художнього оздоблення дерев’яних ложок.
1. Прикметник до іменника «ложка»; призначений для ложок, пов’язаний з ними (наприклад, ложковий ніж — ніж для різання масла, яке набирають ложкою).
2. Те саме, що «ложковий» у значенні: такий, що має форму увігнутої ложечки, ковша (застаріле).
3. У складі терміна «ложковий хрест» — вид хреста з розширеними, закругленими кінцями, що нагадують форму ложки.