Словник Української
1. (діал.) Незграбна, незручна, довгаста річ; те, що має витягнуту, незграбну форму.
2. (перен., розм.) Про високу, незграбну, неспортивну людину (зазвичай про чоловіка або хлопця).
3. (перен., розм.) Про людину, яка робить щось незграбно, неуміло, без належної майстерності.
Який має форму ломаки, тобто видовженого, часто з потовщенням на кінці, предмета; подібний на ломаку.
У переносному значенні: незграбний, неповороткий, млявий у рухах (про людину або тварину).
Властивість за значенням прикметника “ломакуватий”: незграбність, неповороткість у рухах або поведінці.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, поблизу однойменної річки.
1. Скорочена назва Локомотивного депо — підприємства залізничного транспорту, що займається технічним обслуговуванням, ремонтом та підготовкою локомотивів до рейсів.
2. Розмовна назва самого локомотивного депо як будівлі, комплексу споруд або колективу його працівників.
3. У спорті (жаргонна назва) — команда «Локомотив», зазвичай у контексті футбольних чи інших спортивних клубів, що належать залізничним відомствам.
Галузь машинобудування, що спеціалізується на проектуванні та виробництві локомобілів — самохідних парових машин на колісному ходу для сільськогосподарських та інших робіт.
1. Робітник, який обслуговує локомобіль (парову самохідну машину, що використовувалася наприкінці XIX — на початку XX століття для приводу сільськогосподарських або інших машин).
2. У переносному значенні — людина, яка працює з великою енергією, рухає щось вперед, ініціатор; активіст.
1. Самохідний паровий двигун на колісному ході, який використовувався в XIX — на початку XX століття для обробітку землі, приводу сільськогосподарських машин (молотарок, насосів тощо) або для пересування по дорогах.
2. Застаріла назва для будь-якого самохідного транспортного засобу, зокрема автомобіля.
1. Стосовний до локомобіля, призначений для нього або пов’язаний з його функціонуванням.
2. У складі власних назв: такий, що працює або приводиться в рух за допомогою локомобіля (наприклад, локомобільна молотарка).
1. Самохідна рейкова машина, призначена для пересування вагонів та поїздів; тяговий рухомий склад залізничного транспорту (паровоз, тепловоз, електровоз тощо).
2. Переносно: рушійна сила, провідна, найважливіша частина чого-небудь, що забезпечує розвиток, просування (наприклад, галузі промисловості, команди у спорті).