Категорія: Л

Локулоасколіхен — рід лишайників родини Teloschistaceae, представники якого мають апотеції (плодові тіла) локульного типу, тобто вкриті власною корою та занурені в талом.

Локулоаскоміцет — представник класу Loculoascomycetes (або Dothideomycetes) грибів, які характеризуються утворенням асків (сумок) у спеціальних порожнинах (локулах) усередині стерильної грибниці (псевдотеціях).

1. У генетиці: певне місце розташування гена або послідовності ДНК на хромосомі.

2. У математиці (геометрії): множина всіх точок, що задовольняють певну задану умову або мають певну властивість.

3. У соціології та антропології: конкретне місце, простір або позиція в соціальній структурі, що визначає положення індивіда чи групи.

Локус-контроль — у психології, зокрема в теорії соціального навчання, це уявлення людини про те, чи залежать життєві події та їхні наслідки переважно від її власних дій, зусиль і якостей (внутрішній локус-контроль), чи від зовнішніх сил: випадковості, долі, впливу інших людей (зовнішній локус-контроль).

1. Тонка, довга, переважно пшенична, рідше гречана або рисова, сушена паста, що використовується в східних кухнях, особливо в японській, китайській та корейській; вид вермішелі.

2. Страва, приготована з такої пасти з додаванням різних інгредієнтів (м’яса, овочів, соусу).

1. Страва з тонко розкачаного тіста, нарізаного смужками, яке готують у киплячій воді або бульйоні; вид макаронних виробів.

2. (переносно, розмовне) Про щось дуже довге й тонке, що нагадує за формою таку страву (наприклад, про дорогу, стрічку).

1. Послідовник релігійного руху в Англії XIV–XV століть, що виступав проти багатства та світської влади церкви, проповідував аскетизм і переклад Біблії народною мовою; предтеча протестантизму.

2. Уперше — зневажлива назва членів релігійної групи, заснованої Джоном Вікліфом, яку використовували їхні противники (від середньоанглійського «lollard» — «бурмотун», «той, хто бурмоче молитви»).

1. Тонкий залізний стрижень із загнутим або розщепленим кінцем, який використовують як важіль для ваймання цвяхів, відкривання ящиків тощо.

2. Важкий ручний інструмент у вигляді довгого металевого бруска, загостреного з одного або з обох кінців, що застосовується для розбивання твердих матеріалів (каменю, льоду, асфальту).

3. Розмовна назва великого, незграбного чи грубого чоловіка.

4. Застаріле або діалектне позначення зламу, крутого повороту (наприклад, у річці, дорозі).

5. У техніці — деталь, частина механізму, що має форму важеля або стрижня (наприклад, лом підйомника).