Значення
- (Техніка) –
Тонкий залізний стрижень із загнутим або розщепленим кінцем, який використовують як важіль для ваймання цвяхів, відкривання ящиків тощо.
- (Техніка) –
Важкий ручний інструмент у вигляді довгого металевого бруска, загостреного з одного або з обох кінців, що застосовується для розбивання твердих матеріалів (каменю, льоду, асфальту).
- (Лінгвістика) –
Розмовна назва великого, незграбного чи грубого чоловіка.
- (Геологія) –
Застаріле або діалектне позначення зламу, крутого повороту (наприклад, у річці, дорозі).
- (Техніка) –
У техніці — деталь, частина механізму, що має форму важеля або стрижня (наприклад, лом підйомника).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лом, р. лому, д. ломові, з. лом, о. ломом, м. ломі, к. ломе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лом’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘ламати’. Спочатку воно означало ‘щось зламане, хмиз, гілля’, а згодом набуло значення ‘залізний важіль для ламання’. Це слово є частиною великої родини слів, що описують процес ламання, руйнування або роздрібнення.