Словник Української
1. (діал.) Невеликий глиняний горщик для молока, збанок.
2. (діал.) Невелика дерев’яна посудина з кришкою, часто з ручкою, для зберігання різних продуктів (наприклад, масла, меду).
3. (діал., перен.) Про повну, округлу людину або дитину (згідно з фольклорними та етнографічними записами).
Лемент — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Надвірнянського району.
Лемент — власна назва села в Україні, розташованого в Чернівецькій області, у складі Вижницького району.
Лементіти — уживати в мовленні слово «лементі» як вигук, що виражає здивування, захоплення або інші сильні емоції, за зразком персонажа Лементая з мультсеріалу «Смішарики».
Лементітися — (від власної назви «Лемент») уживатися як власна назва, перетворюватися на лемент (спеціальний вид поетичного твору-плачу в українській літературі).
1. (заст.) Який лементує, скаржиться; жалібний, плаксивий.
2. (перен.) Який викликає жаль, співчуття; жалісний, сумний.
Лементливість — властивість за значенням прикметника “лементливий”: здатність викликати жаль, співчуття, жалісливість; жалюгідність.
1. (від лат. lamentatio — плач, голосіння) У музиці: виразне, емоційно насилене, часто скаржливе або скорботне мелодійне оздоблення вокальної партії, характерне для оперної музики бароко та раннього класицизму.
2. (переносно) Дія за значенням дієслова «лементувати»; голосіння, скаржливий плач, біль або нарікання, що виражаються в мові чи поведінці.
1. (від лат. lamentor — голосно плакати, голосити) Голосно оплакувати когось, щось; голосити, причитати.
2. (переносно) Скаржитися, нарікати на долю, на щось; тужити, плакатися.
1. (заст.) Виражати скорботу, жалібно плакати, голосити; нарікати на долю.
2. (перен., рідк.) Скаржитися, нарікати на щось, виражати незадоволення у сльозах або жалібних вигуках.
1. Дерев’яна покрівельна деталь у вигляді довгої пласкої дощечки з клиноподібним перерізом, яка використовується для покриття бань, куполів та інших складних дахів у традиційній українській та загалом слов’янській архітектурі.
2. (Заст.) Те саме, що леміш — робочий орган плуга, сталевий наконечник, що підрізає пласт землі знизу та піднімає його на відвал.