Словник Української
Лікарів — форма родового відмінка множини іменника “лікарі”, що вказує на належність, зв’язок або походження від групи осіб медичної професії (лікарів).
Лікарів — форма родового відмінка множини іменника “лікар”, що вказує на належність, зв’язок або походження від конкретної особи медичної професії (лікаря).
1. (в медицині) Поступове зниження температури тіла після лихоманки, на відміну від критичного падіння (кризису).
2. (в біохімії та біології) Розчинення, руйнування клітин (у тому числі бактерій, еритроцитів) під дією специфічних агентів, наприклад, ферментів, вірусів (бактеріофагів), антитіл з комплементом.
3. (в хімії) Розкладання складних речовин на простіші складові, розчинення.
Лізка — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
1. У біології та вірусології — процес інтеграції геному бактеріофага (вірусу бактерій) у хромосому бактеріальної клітини-господаря з утворенням профага, що призводить до лізогенії (стану, коли вірусна ДНК реплікується разом із клітиною, не викликаючи її руйнування).
2. У біотехнології — метод генетичної модифікації бактерій шляхом введення в їхній геном вірусного вектора на основі лізогенного бактеріофага для отримання стабільних клонів з потрібними властивостями.
1. (у вірусології) форма взаємовідносин вірусу та бактеріальної клітини, при якій геном віруса (бактеріофага) інтегрується в хромосому бактерії, успадковується дочірніми клітинами та за певних умов може активуватися, переходячи в літичний цикл із руйнуванням клітини-господаря.
2. (у біології) властивість деяких бактеріофагів перебувати в інтегрованому стані в геномі бактерії-господаря, не завдаючи їй шкоди, але надаючи їй нових властивостей (наприклад, здатності виробляти токсин).
1. (у біології, про бактерії) Здатний до лізогенії, тобто до такого стану, коли геном бактеріофага (вірусу) інтегрований у геном бактеріальної клітини та успадковується разом з ним, не викликаючи її руйнування.
2. (у біології, про бактеріофаг або вірус) Здатний перебувати в лізогенному стані, інтегруючи свій генетичний матеріал у геном клітини-господаря.
Лізокефалін — власна назва (бренд) одного з препаратів на основі ацетилцистеїну, що застосовується як муколітичний засіб для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальних шляхів.
1. Торгова марка дезінфікуючого засобу на основі розчину креолу з милом, що використовується для дезінфекції та знезараження.
2. Розмовна назва будь-якого рідкого дезінфікуючого засобу з різким характерним запахом, аналогічного оригінальному “Лізолу”.
Лізолецитин — фосфоліпід, похідна лецитину, що утворюється в результаті гідролізу однієї жирнокислотної ланки під дією ферменту фосфоліпази; використовується як емульгатор у харчовій промисловості (код E322) та у фармацевтичних препаратах.
Лізосеринфосфатид — це похідна фосфатидилсерину, фосфоліпід, у якому відсутня одна жирнокислотна ланка (зв’язок у положенні sn-2), що утворюється внаслідок його ферментативного гідролізу; бере участь у клітинних сигнальних шляхах.