Словник Української
1. Піддаватися лінчуванню — самосудові з боку натовпу, зазвичай з жорстоким фізичним насильством або стратою без суду і слідства.
2. (переносне значення) Зазнавати різкої, нищівної публічної критики, обсудження або морального осуду в суспільстві, особливо в медіа або соціальних мережах.
1. Відсутність бажання працювати, робити щось; неохота, ледачість.
2. (у зоології) Повільна, малорухлива тварина родини лінивцевих, що мешкає в тропічних лісах Південної Америки.
1. Розмовна назва лінивців (родина ссавців ряду Неповнозубих), що походить від слова “лінь”.
2. Розмовне позначення повільних, млявих, недбалих людей; ледащо.
Схильний до ліні, неохочий до роботи або фізичної активності; який часто лінується.
Властивість за значенням прикметника “лінькуватий”; схильність до ліні, неохота до роботи чи фізичної активності.
1. Прислівник до лінькуватий; з вираженням лінощів, небажання працювати або діяти; ледачим, недбалим чи повільним чином.
2. У значенні присудкового слова: свідчить про стан лінощів, млявості, недостатньої енергійності в діях або поведінці.
Ліньяж — власна назва села в Одеській області України, входить до складу Білгород-Дністровського району.
Ліньяж — у спеціалізованій термінології (наприклад, у техніці, будівництві) може вживатися для позначення лінії, ряду, ланцюжка об’єктів або елементів, що розташовані в одну лінію (від фр. lignage — лінія, ряд).
Лінювальник — власна назва персонажа з циклу гумористичних віршів української поетеси Ірини Жиленко, втілення образу ледачої, неробливої та сонної людини, яка весь час відкладає справи на потім.
1. Жінка, яка займається виготовленням або продажем лінювальників — традиційних українських вишитих рушників для обтирання рук і обличчя.
2. Рідко — жінка, яка працює на лінювальній фабриці або в майстерні з виробництва таких рушників.
1. Фахівець з лінгвістики, мовознавець; той, хто вивчає мови, їхню структуру, розвиток і функціонування.
2. Учень, студент, який вивчає мовознавство.