drevosliv.com

Словник Української

Категорія: К

  • кріпкий

    1. Який має велику міцність, здатний витримувати значні навантаження, не руйнуючись і не деформуючись; міцний, твердий.

    2. Про організм, здоров’я: сильний, витривалий, стійкий до хвороб; здоровий.

    3. Про напій (перев. алкогольний): який має високий вміст спирту; сильний.

    4. Про сон: глибокий, міцний, який важко перервати.

    5. Про відносини, почуття тощо: міцний, сталий, надійний, непорушний.

    6. Про знання, навички: ґрунтовний, міцно засвоєний.

    7. Розм. Значний за силою, інтенсивністю (про мороз, вітер тощо).

  • кріпитися

    1. Триматися чогось міцно, щоб не впасти або не зрушити з місця; чіплятися, впиратися.

    2. Міцно триматися, зберігати свою позицію, не відступати (часто в переносному значенні — про дух, волю, характер).

    3. (у пасивному стані) Бути прикріпленим, приєднаним до чогось; триматися на чомусь.

  • кріпити

    1. Робити міцним, стійким, надійним; зміцнювати, укріплювати.

    2. Приєднувати, прикріплювати щось до чогось, робити так, щоб воно трималося.

    3. Надавати чомусь більшої сили, ваги, авторитету; підтверджувати, засвідчувати.

    4. У харчовій промисловості: додавати до вина, спиртних напоїв спирт для підвищення міцності.

  • кріпильник

    Кріпильник — робітник, який займається встановленням, ремонтом або демонтажем кріплення у шахтах, тунелях та інших підземних спорудах.

    Кріпильник — військовослужбовець, який закріплений (приписаний) за певною частиною, підрозділом або установою для проходження служби, на відміну від тимчасово прикомандированого.

  • кріпильний

    1. Призначений для кріплення, закріплення чогось; що служить для з’єднання, утримання деталей або конструкцій.

    2. Стосований до процесу кріплення гірничих виробіток, пов’язаний з ним.

  • кріпенько

    1. Прислівник до кріпкий; дуже сильно, інтенсивно, з великою мірою вираженості (про дію, стан або якість).

    2. У значенні присудкового слова; міцно, надійно, стабільно (про закріплення, утримання чогось).

    3. Розмовне; дуже, значно, у високому ступені (часто про фізичні відчуття: холод, біль тощо).

  • кріпенький

    1. (про людину) Міцної, щільної статури; дужого, здорового тілобудови; кремезний.

    2. (переносно, про неживі об’єкти або явища) Міцний, надійний, стійкий; такий, що витримує значні навантаження.

  • кріпенний

    1. Пов’язаний з Кріпнем — історичною місцевістю (колишнім передмістям) Києва, розташованою на північ від Подолу вздовж річки Почайни.

    2. Стосовний до Кріпенського урочища, Кріпенської балки або Кріпенського яру в Києві.

    3. Належний або властивий цій місцевості, що походить з неї (наприклад, кріпенська вода — за назвою джерела).

  • кріпаччина

    1. Історичний термін для позначення суспільно-економічного ладу, заснованого на кріпосному праві, коли селяни (кріпаки) були особисто та економічно залежні від поміщика, прикріплені до землі та зобов’язані виконувати панщину або сплачувати оброк.

    2. Період в історії України (зокрема в складі Російської імперії), коли панувало кріпосне право (XVII–XIX століття, офіційно скасоване 1861 року).

    3. У переносному значенні — стан крайньої несвободи, поневолення, важкої залежності, що асоціюється з кріпацтвом.

  • кріпачка

    1. Жінка, яка перебувала в кріпосній залежності, підлеглість якої поміщикові була закріплена законом; рабиня-кріпачка.

    2. (переносне значення) Жінка або дівчина, яка перебуває в повній залежності, підпорядкуванні від когось або чогось, позбавлена свободи дій.