drevosliv.com

Словник Української

Категорія: К

  • каблучниця

    1. Жінка, яка носить каблуки, особливо високі.

    2. Рідкісна назва рослини з родини бобових, відомої як воронець, вороняче око або солодкий корінь (Bryonia alba).

    3. Заст. Жінка, яка займається виготовленням або продажем каблуків для взуття.

  • каблучник

    1. Ремісник, який виготовляє каблуки для взуття.

    2. Той, хто носить взуття на високих каблуках (зазвичай іронічно або жартівливо).

  • каблучний

    1. Стосовний до каблуки (різновиду взуття), призначений для неї; властивий каблуці.

    2. Стосовний до Каблуки (села в Україні), що стосується цієї місцевості або її мешканців.

  • каблучка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “каблука”: невелика каблука, невеликий п’ятак на взутті.

    2. Рідкісне позначення невеликої кістки в ступні людини (плеснова кістка).

    3. У діалектах: невеликий, зазвичай металевий, обруч для з’єднання частин дерев’яних вироб (наприклад, діжок), кільце, обруч.

  • каблучечка

    Каблучечка — зменшувально-пестлива форма від слова “каблучка”, що означає маленьку, витончену каблучку або перстень.

    Каблучечка — власна назва (наприклад, прізвисько, назва персонажа, бренду тощо), що походить від зменшувальної форми слова “каблучка”.

  • каблукуватий

    1. Який має форму каблука, схожий на каблук.

    2. У ботаніці: що має потовщення, виступ або форму, що нагадує каблук (наприклад, про корінь, основу стебла тощо).

  • каблуковий

    1. Який стосується каблука (підвищеної частини підмета взуття під п’ятою), призначений для нього або має каблук.

    2. Який стосується каблука (тупого кінця рога у тварин, зокрема великої рогатої худоби).

  • каблук

    1. Висока підставка під задньою частиною підбору взуття, що піднімає п’яту над рівнем землі.

    2. Верхня частина задника взуття, що охоплює п’яту.

    3. (у техніці) Деталь, виступ або частина конструкції, що має форму, схожу на каблук взуття, наприклад, каблук якоря, каблук рейки.

  • каблуватися

    1. (діал.) Важко, з напруженням працювати, копітко робити щось; возитися, копошитися.

    2. (діал.) Поводитися незграбно, погано, невміло щось робити; плутатися під ногами.

  • каблувати

    Каблувати — діал. (перев. у західних говірках) ходити, пересуватися, часто з труднощами або повільно, ковзаючи, спотикаючись; плентатися.

    Каблувати — діал. (переносно) повільно, без ентузіазму виконувати якусь роботу; ледачити, байдикувати.