Словник Української
1. Невеликий шматок, частина чогось твердого, що відкололася, відламалася або відпала (наприклад, кавалок льоду, кавалок хліба, кавалок крейди).
2. Переносно: окрема, часто невелика частина, уривок, фрагмент чогось абстрактного (наприклад, кавалок спогаду, кавалок щастя).
3. Розм. Про невелику ділянку землі, поля.
1. (італ. cavallo — кінь) — назва італійської золотої монети, вперше викарбуваної у Неаполітанському королівстві в XV столітті, на аверсі якої зображено вершника (звідси назва).
2. (італ. cavallo — кінь) — у шаховій композиції: умовна назва теми або маневру, в якому фігура (зазвичай кінь) послідовно атакує одну й ту саму ціль з різних пунктів.
Кавалетті — низька перешкода для тренування коней, що складається з дерев’яного бруса, встановленого на двох або чотирьох підставках.
Кавалетті — у кінному спорті система таких перешкод, розташованих на певній відстані одна від одної для відпрацювання кроку, рисі та манежного галопу.
1. Рід військ у сухопутних арміях, що діяв переважно верхи на конях, а пізніше — на бронетехніці; кіннота.
2. Узагальнена назва військовослужбовців, які служать у таких військах; кіннотники.
3. У деяких країнах — почесна лицарська організація або орден; також звання лицаря такого ордену.
1. Стосунний до кавалерії, властивий їй; призначений для кавалерії.
2. Стосунний до лицарства, рицарський.
Військовослужбовець, який служить у кавалерії (кінному війську).
Спортсмен, який займається верховою їздою та бере участь у кінних змаганнях.
1. Стосовний до кавалергардів, що стосується кавалергардів (особового складу елітного кінного підрозділу, призначеного для охорони монарха та участі в урочистих церемоніях).
2. Стосовний до Кавалергардського полку, пов’язаний з ним, властивий йому.
1. Військовослужбовець одного з найпрестижніших гвардійських кінних полків у Російській імперії, який належав до елітної важкої кавалерії та часто виконував церемоніальні функції при імператорському дворі.
2. У ширшому, історичному значенні — солдат або офіцер особливих гвардійських кавалерійських підрозділів у європейських країнах (наприклад, у Франції чи Великій Британії), створених за зразком лицарської кінноти для охорони монарха.
1. Чоловік, який супроводжує жінку, танцює з нею на вечорі або залицяється до неї; залицяльник.
2. Лицар, член лицарського ордену; звання, титул у деяких лицарських орденах.
3. Нагороджений орденом (вживається після звання або титулу).
4. Заст. Вершник, кіннотник.