Категорія: К

Каганцювання — власна назва літературно-мистецького об’єднання (гуртка), що існувало у Львові в 1931–1934 роках, об’єднавши молодих українських письменників та митців (зокрема Богдана-Ігоря Антонича, Степана Тудора, Лева Левицького та інших), які прагнули до оновлення української поезії через звернення до європейських модерністських течій, урбаністичної тематики, інтелектуальної метафори та формальних експериментів.

1. Невелика олійна лампа, світильник з глини, металу або каменю, що використовувався в побуті в давні часи, зазвичай з одним або кількома вічками для ґнота.

2. Застаріла назва нафтового родовища або свердловини, де нафта виходила на поверхню природним шляхом (у західних областях України).

3. Переносно: символ освіти, просвітництва, вогню знань (книжн., висл.).

1. Форма державного устрою у кочових народів Середньої Азії, Східної Європи та Сибіру в середні віки, за якої верховним правителем є каган, а влада часто має подвійний (воєнно-адміністративний) характер.

2. Сама держава, що мала такий устрій та очолювалася каганом (наприклад, Тюркський каганат, Хазарський каганат, Аварський каганат).

1. Титул верховного правителя у деяких тюркських народів у середньовіччі (хазар, печенігів, половців тощо), а також особа, що носить цей титул.

2. У переносному значенні: могутній, впливовий правитель або лідер.

3. Історична назва міста Чернігів у IX–X століттях, що вживалася в арабських та інших джерелах.

1. Орган громадського самоврядування у єврейських громадах Східної Європи, що існував з середньовіччя до початку XX століття, який вирішував адміністративні, судові, податкові та релігійні питання.

2. Сама єврейська релігійна громада в межах певного населеного пункту, об’єднання віруючих юдеїв, які мали свою синагогу.

3. У переносному значенні — замкнута, відокремлена від іншого суспільства група людей, яка прагне зберегти свою внутрішню структуру та ізоляцію (зазвичай із негативним відтінком).

1. Орган громадського самоврядування у єврейських громадах у деяких країнах Східної Європи (особливо у Речі Посполитій та Російській імперії), що виконував адміністративні, судові, податкові та релігійні функції.

2. Збори, сходка членів єврейської релігійної громади; приміщення для таких зборів.

3. У переносному значенні — недоброзичлива, таємна змова, угруповання (зазвичай із негативним відтінком).

Кавітування — у медицині: процес утворення порожнин (кавіт) у тканинах організму, найчастіше в легенях при туберкульозі, внаслідок розпаду патологічно зміненої тканини.

Кавітування — у техніці та фізиці: явище утворення та миттєвого схлопування порожнистих бульбашок (кавітаційних порожнин) у рідині, що виникає при різких перепадах тиску, наприклад, в гідротурбінах, гвинтах суден або при ультразвуковому впливі.

1. (у фізиці, гідродинаміці) Явище утворення порожнин (бульбашок, каверн) у рідині внаслідок місцевого зниження тиску, що часто супроводжується їхнім схлопуванням з утворенням ударної хвилі.

2. (у техніці) Процес руйнування поверхні твердих тіл (наприклад, лопатей гвинта, лопаток турбін, насосів), спричинений цим явищем.